Інтерв’ю відомого грузинського співака і кіноактора Вахтанга Кікабідзе, в якому він розповідав про свою радість з приводу зникнення з політичної карти світу Радянського Союзу, несподівано призвело до атаки на маестро з боку цілої низки російських шовіністів – від політиків до колег. «Відзначилися» і парламентар-пропагандист Олексій Пушков, і співак Юрій Антонов, і сатирик Євген Петросян, і просто звичайні користувачі соціальних мереж. Кожний з них нагадує співаку, як багато він отримав від СРСР і яким аморальним є радіти зникненню цієї держави.
Між тим, Кікабідзе не сказав нічого надзвичайного, навіть нічого нового. На момент зникнення Радянського Союзу його рідна Грузія вже кілька років поспіль боролася за свою незалежність від конаючої імперії. Перший з’їзд народних депутатів СРСР почався з хвилини мовчання за жертвами розправи радянських військ над мирними демонстрантами у Тбілісі. Згодом на перших вільних парламентських виборах перемогли прихильники незалежної Грузії, а Москва почала проти неї «гібридну війну», використовувала сепаратистські тенденції в Абхазії та Південній Осетії. І навіть якщо не згадувати історію Радянського Союзу – держави, що окупувала незалежну демократичну Грузію, знищила її інтелігенцію, перетворила на маргінальну провінцію – що міг відчувати будь-який грузин у момент, коли держава, яка вела «гібридну війну» проти його Батьківщини, нарешті сконала?
Тим більш, що сподівання на демократичну Росію тоді були дуже великими. І Грузія, до речі, не розвалювала Радянський Союз. Вона – як країни Балтії чи Україна – бажала тільки незалежності від Радянського Союзу. Радянський Союз розвалила Росія. Її лідери говорили, що всі інші республіки паразитують на російських ресурсах. Її громадяни проголосували на виборах президента за Бориса Єльцина, а не за когось із прихильників президента СРСР Михайла Горбачова. І саме Єльцин відмовився підписувати Союзний договір з тими, хто цього бажав 1991 року.
Ті люди, які сьогодні цькують Кікабідзе, тоді здебільшого були прихильниками відмови від СРСР і створення незалежної Росії. У російських ЗМІ тоді писали про її відродження – і це був головний результат зникнення СРСР.
Не лише пристосування до Путіна
Можна, звичайно, пояснити критику російськими шовіністами Кікабідзе тим, що вони пристосовуються до влади. До Путіна, який вважає зникнення СРСР «найбільшою геополітичною катастрофою ХХ сторіччя». Але все виглядає ще більш сумно.
Відродження Росії, на яке сподівалися росіяни наприкінці ХХ сторіччя, просто не відбулося. Після кількох років сподівань почалася епоха нового авторитаризму, а всі можливості країни прив’язані до одного-єдиного фактору – нафтових цін.
У такій ситуації минуле – єдине, що залишається. А той, хто розповідає про це минуле хоча б частину правди – ворог. Навіть коли це популярний актор, з творчістю якого пов’язані міфи цього минулого.
Віталій Портников
