«Украине нужен мир» - такими болбордами, мовою оригіналу, обвішані вулиці півдня і сходу України. Не бракує подібних плакатів і в центрі та на заході України. «Буде мир – буде відновлення економіки» - написано на сіті-лайтах у Києві. Чи згоден я з цими твердженнями? Безумовно. Але. Мене дуже цікавить – на яких умовах буде встановлений цей мир?
Встановлення миру – танець парний. Мало нашого щирого бажання миру – потрібне ще й бажання іншої ворогуючої сторони, тобто Москви. На словах Москва ніби гаряче прагне «миру в Україні». Але ж питання – а на яких умовах Москва хоче замирюватися?
Умови – очевидні. Москва ще й досі заперечує свою власну участь у війні на Донбасі. А отже, перше що мусить зробити Україна, це гучно визнати, що на Донбасі росіян нема і ніколи не було. Друге чого хоче Москва – і цього вона вимагала ще до підписання першого договору про перемир’я в Мінську – аби переговори Київ вів не з Москвою, а з терористами ДиРи і Луганди напряму. Тобто аби чуваки, по яких плаче весь Кримінальний кодекс України, від статті за зраду до статей за розбій та тероризм, стали раптом «політичними діячами» і «лідерами республік». За цими умовами можна пригадати і весь інший набір «бажалок Москви», як то – широка автономія ДиРи і Луганди в складі України, як представництво ДиРи і Луганди у Верховній раді, обмеження на євроасоціацію для України – знову таки цього Москва вимагала ще до «першого Мінську»…
Про Крим забувати теж не треба. Москва чітко вказує – добровільно від півострова відмовлятися вона не збирається, а отже наполягатиме на визнанні російського статусу Криму. Чого там? Якщо головний російський опозиціонер Навальний заявляє, що «Крим не бутерброд, аби його передавати туди-сюди», чого ви чекаєте від офіційного Кремля?
Ну що, українці? Готові ви на мир на от таких умовах? Кров не кипить від приниження? В серці нічого не смикає? Чи хтось бачить причини через які Москва НЕ вимагатиме всього згаданого? Я таких причин не бачу. Піти Україні на поступки для Москви як раз означає – визнати власне приниження. А Кремлю треба не принижень – йому треба перемог. У будь-якому вигляді і будь-якою ціною. «Ми потрапимо в рай, а вони просто здохнуть», як сказав щойно їхній царьок.
Ласкаво прошу у реальність. Миру для України досягнути можна лише двома шляхами. Або – шляхом перемоги, або шляхом капітуляції України перед Москвою. Інших шляхів просто не існує. Залучення підписантів Будапештського меморандуму, про яке просторікує пані Тимошенко за ефективністю дорівнює масовому молебну у всіх церквах України (молебень, можливо, навіть ефективніший буде) – Москва вже неодноразово показувала у яких місцях вона бачить думку країн-підписантів. Переговори «з адекватними росіянами з оточення Путіна» про які просторікує пан Гриценко – з тої ж опери, якщо ці «адекватні росіяни» не звітували до ФСБ про переговори з Гриценком до його заяви – зараз звітують гарантовано.
«Але ж так війна триватиме вічно» - скажете ви. І аргументуєте – Україна не здатна зараз битися з армією РФ сам на сам. Україна не здатна змагатися з РФ по золотовалютних резервах. Україна…
Шановні, а хто вам власне сказав, що перемога над Москвою – це обов’язково українські танки на Красні площі? Перемога – це ще й мир на умовах сприятливих для нас. США не вводила в СРСР свої танки з метою захоплення Москви, але історія повернулася так, що США нині – реальність, а СРСР – минуле, держава якої вже 26 років не існує як явища. СРСР знищила не армія противника, а економічні санкції помножені на військові авантюри совка. А що ми маємо у сучасній Росії зараз?
В Інгушетії масові заворушення через спробу передати території під контроль Чечні – Москва мусила піти на поступки, розвиток ситуації наразі триває. 17 жовтня теракт у Керчі перебив іншу знакову подію – ЦИК РФ відмовив всім ініціативним групам у проведенні всеросійського референдуму по пенсійній реформі (яка вже викликала акції протесту по всій Росії). Паралельно з пенсійною реформою в РФ підняли цілу низку податків, у тому числі ПДВ. За підсумками півроку заощадження населення РФ зменшилися на 10%, при тому що третина Росії заощаджень взагалі не має. А тут відомий російський ватник-імперець журналіст і публіцист Максим Калашніков заяви про намір російського уряду з Нового року збільшити всередині Росії оптові ціни на пальне утричі (бензин А-95 обіцяють оптом по 96 руб/л – на заправках буде дорожче). А тут ще центр стратегічних розробок Кудріна виступив з ініціативою аби власники житла «несли солідарну відповідальність за спільні будинкові площі», тобто аби за житло платив не кожен окремо, а спільно весь під’їзд, тобто аби за впертих неплатників платили їхні сусіди – слабо? На цьому тлі «Блумберг» повідомив що 10 найбагатших людей Росії збільшили свої статки за минулий рік більше за всіх своїх колег в інших країнах світу – а кошти свої російські мільярдери тримають де завгодно, крім РФ.
А ЄС вже заявив що впроваджуватиме нові економічні санкції проти Росії у зв’язку із застосуванням бойових отруйних речовин російськими диверсантами на території Великої Британії. А спецпредставник США Курт Волкер вже обрадував світ, що США впроваджуватимуть нові санкції проти РФ кожні 2-3 місяці, з метою примусити Москву торгуватися по шляхах вирішення української кризи. На цьому тлі не дивно, що російські економісти в своїх інтерв’ю дають своїй батьківщині стабільно апокаліптичні прогнози.
Що це означає? Та виключно те, що «Іскандери» від санкцій все ще сміються – але виключно на кутні (тобто так, що не збагнути – сміються вони чи плачуть). І як врятуватися Кремлю у цій ситуації?
Відповідь – поманити «дурних х...лів» ідеєю миру на будь-яких умовах. Так само як німці руками більшовиків поманили предків Путіна у 1917 р. Привести до влади в Україні силу, яка підпише мир, на умовах сприятливих для Кремля. А позаяк для миру зараз існує лише два шляхи, або перемога – або капітуляція, то…
І от же що дивно. Ми маємо купу кандидатів у президенти, які обіцяють мир – але не деталізують шляхів. Перемогу, чітко шляхом застосування комплексу дипломатичних, економічних та військових чинників обіцяє лише один кандидат – Петро Порошенко.
