Слухайте, ну це ж просто свято якесь! Поки вся країна слідкувала з Об’єднавчим собором Православної церкви в Україні, колишня Партія Регіонів доклала всіх можливих зусиль, аби довести – вона уже минуле. Забудьте.
Про те, що в «Опозиційному блоку» відбувся повноцінний розкол – не писав лише лінивий. Згідно чітким законам неймовірно персоніфікованої української політики, будь-який проект існує доти, доки існує лідер. Приберіть з «Батьківщини» Тимошенко – що залишиться? Внутрішні конфлікти в ПР/Опоблоку існували завжди, але в часи Партії Регіонів, як не дивно, гарантом спокою був Віктор Янукович, який примудрявся перебувати над бійками і виступати таким собі третейським суддею. З втечею президента Януковича за кордон розкол Опоблоку став справою часу, і те що екс-регіонали намагалися кілька років зберегти проект тепер б’є по них же самих. Часу на виділення сильнішого, навколо якого збереться більшість партії, у екс-ригів просто нема. Розпад стався як завжди у самий негодящий для цього момент – перед виборами.
І градус кипіння пристрастей дедалі вищій.
20 листопада з фракції Опоблоку виключили нардепів Бойка і Льовочкіна – за те що обоє по факту приєдналися до проекту «За життя» Рабиновича-Медведчука. Заговорили про розкол в Опоблоці по лінії Ахмєтов – Фірташ, Бойка і Льовочкіна пов’язують саме з бізнесменом Дмитром Фірташем. 15 грудня «ахметівська» частина Опоблоку провела з’їзд – у повній таємниці, без преси, помінявши місце проведення в останній момент. На з’їзді Опоблок вніс зміни в статут партії, призначив головою партії Бориса Колеснікова і висунув кандидатом у президенти нардепа Олександра Вілкула. Але.
Юрій Бойко звернувся до суду – і суд заборонив вносити будь-які зміни в установчі документи партії без участі всього її керівництва (Бойко де-юре все ще співголова Опоблоку). Також Бойко звернувся до нацполіції з заявою про підробку офіційних документів партії з метою проведення з’їзду. Сам з’їзд Бойко назвав спробою рейдерського захоплення партії. Дійшло до того, що Бориса Колеснікова викликали в поліцію – на допит.
Весь цей процес відбувається за активного обміну між колишніми регіоналами «люб’язностями» на соцмережах – особливим креативом відрізняється Борис Колесніков. Раджу зайти на його профіль в ФБ і насолодитися – не пошкодуєте.
Паралельно з розборками «ахметівських» з «фірташевськими» масла у вогонь підлив третій уламок Опоблоку – партія НАШИ Євгена Мураєва. В інтерв’ю телеканалу «Наш» Мураєв назвав партію «За життя» Рабиновича-Медведчука «п’ятою колоною Кремля», натякнув що «За життя» очолюють «представники президента Росії» (очевидно – Медведчук) та закликав СБУ розібратися з партією «За життя». Відповідь не забарилася – представник «За життя» Нестір Шуфрич назвав Мураєва «стукачем» і звинуватив у співпраці з чинною українською владою. Мураєв у відповідь дав зрозуміти що його слова – не виплеск емоцій, а зважена позиція. Він звинуватив вже Вадима Рабиновича у співпраці з чинною українською владою і в спробі роздушити партію «НАШИ» (Мураєва) руками влади і силовиків.
Іншими словами – і тут теж розкол.
А тепер довічне питання – що це було? Звичайні свара та намагання перетягнути до себе максимум виборців, шляхом обливання брудом вчорашніх поплічників? Якщо так – час бігти і ставити свічки в церкву, звісно – Православної церкви в Україні. Ніщо так не збільшує власні шанси на перемогу, як розкол і чвари в таборі опонентів. Виникає лише питання – а як же Москва? Як вона терпить таку поведінку своїх партнерів? З Москвою все цікаво.
У керівництві партії «За життя» - Віктор Медведчук, близькість якого до президента Росії відома геть і немовлятам. Але. В «ахметівському» Опоблоці – Борис Колесніков і Вадим Новінський. Що ж виходить, Москва воює сама з собою? Можливо таке?
Можливо. Про війну «башт Кремля між собою» останнім часом криком кричить терорист Ігор Стрєлков-Гіркін. Скорочення «кормової бази» у наслідок санкції Заходу, призвело вже зараз до протистояння різних російських міністерств між собою. Воно проривається в пресу у вигляді розбірок на місцевому рівні, але поки що не перейшло у відкриту війну. Одкровення самого Гіркіна теж називають наслідком такого протистояння, його називають голосом «кремлівських яструбів», які мріють про повноцінну війну з Україною, кремлівську верхівку цькують як «лібералів і агентів Заходу» і жорстко критикують Путіна за спроби домовитися з Європою і США.
Цілком можливо, що ця бійка башт Кремля між собою (Сурковської, ФСБшної і ГРУшної, наприклад) і проявляється нині в Україні у вигляді війни трьох уламків Опоблоку прямо напередодні виборів. Іншого розумного пояснення всьому цьому на думку не спадає, як таке.
Та якщо так – я хочу продовження бенкету. Дайош Опоблоків більше і різних! Нехай всі вони звинувачують одне одного в роботі на Банкову! Аж до останнього Опоблоку.
