Знову і знову повертаємось до дискусії «Хто жорсткіше протистоїть Московії у США — демократи чи республіканці?»
Я писав нещодавно про це пост з порівняльною таблицею. Барак Обама накладав справді болісні санкції. Але ж і республіканці, у яких за часів президента Обами була більшість в обидвох палатах Конґресу, теж голосували без проблем. Що ж сталося сьогодні з республіканцями?
Окрім фактору корумпування Москвою (нещодавня поїздка до Москви республіканських конґресменів, фінансування московськими олігархами передвиборчих фондів багатьох республіканців, тощо) та фактору Трампа (кругова порука), тощо, є ще один фактор, значення якого неможливо переоцінити.
Це фактор Джона МакКейна. Або — феномен МакКейна.
Він був дуже важливим важелем внутрішньої політики США й геополітики загалом. Так, одна людина впливала дуже багато на що.
МакКейн був республіканцем, але мав беззаперечний авторитет в обидвох партіях.
МакКейн був старійшиною Конґресу, його силою, розумом. Його мудрістю й совістю. МакКейна не можна було налякати або підкупити — совєтам не вдалося цього зробити за всі п'ять років його полону.
МакКейн був найантимосковськішим конґресменом США. Усі санкційні закони (!) — і за президента Обами, і за президента Трампа — ініціював Маккейн (він був їхнім спонсором або співспонсором). Також МакКейн продавив рішення про надання джавелінів Україні (він очолював дуже важливий Комітет з питань озброєнь у Сенаті).
Інші конґресмени, так би мовити, соромилися й боялися показати своє справжнє обличчя і свою сутність, поки МакКейн був живим. Яскравий приклад — друг МакКейна, сенатор Ґрем. У кого ж він перетворився після відходу МакКейна...
Не дарма МакКейн відкрито протистояв і критикував Трампа. Не дарма МакКейн заборонив Трампові бути присутнім на своїх похоронах. Не дарма МакКейн написав свій заповіт, у якому попередив, що у США настали темні часи, але Америка впорається з цим, якщо буде єдиною і твердою.
Ось так буває в історії. Одна людина штовхала Колесо за багатьох. Боролася. Не здавалася. Бо вірила.
