Здавалося б, російські представники повинні бути зацікавлені у підписанні нового контракту з Києвом за європейським зразком - контракту, який не дозволив би українській стороні апелювати до арбітражу, а "Газпрому", навпаки, дозволив би отримувати свої гроші. Але відбувається щось протилежне. Це Україна і Європейський Союз пропонують підписати новий контракт, а "Газпром" хоче залишити старий.
Чому? Відповідь на це питання є простою. Для Кремля газ - це не тільки прибутки, це ще і зброя. Енергетична зброя. І якщо доходи від нафти використовуються насамперед для наповнення бюджету і продовження терміну існування неефективного режиму Путіна, так газ - це засіб для тиску на сусідні країни, це залежність від Москви. Нафта - це економіка. Газ - це політика.
У Москві газовий контракт з Україною сприймають як «гачок», на який вдалося зловити велику рибу. Тому і готові погодитись із втратами, судитися в арбітражі, вести переговори. Тому що впевнені - рано чи пізно, у всякому разі після закінчення будівництва "Північного потоку-2" гачок спрацює. Потрібно тільки почекати.
У Кремлі і чекатимуть. Наступну зустріч представників України, Росії та ЄС міністр енергетики Росії Олександр Новак запропонував провести в травні. Розрахунок є зрозумілим: Москва просто не хоче розмовляти до президентських виборів в Україні. Якщо переможе Юлія Тимошенко - тоді з'являється надія, що новий президент просто не захоче переглядати контракт, пов'язаний з її власними домовленостями і пастка закриється. Якщо ж розрахунок намірів Тимошенко виявиться невірним або чинному главі держави Петру Порошенку вдасться зберегти свою посаду, тоді Росія просто буде продовжувати тягнути час до закінчення будівництва "Північного потоку-2".
Ніяких інших намірів у Москви немає, все її плани укладаються у одне коротке слово - шантаж.
