Практично перед кожними українськими президентськими виборами в Кремлі прагнуть продемонструвати, хто з кандидатів користується прихильністю Кремля. 1994 року російські керівники не соромилися підтримувати колишнього прем’єр-міністра і голову Української спілки підприємців Леоніда Кучму. Реклама Кучми розміщувалася на російському телебаченні – варто нагадати, що тоді його аудиторія в Україні багаторазово перевищувала аудиторію українських телеканалів. До Києва відрядили російських «фахівців із виборів» на чолі з одіозним Костянтином Затуліним, постійним учасником найогидніших антиукраїнських провокацій. Кучма зустрічався з російськими керівниками, а у Києві спільну прес-конференцію з ним влаштував голова Російської спілки промисловців і підприємців Аркадій Вольський. І переконував українців: варто їм проголосувати за Кучму, як «втрачені зв’язки» українських і російських підприємств будуть моментально відновлені. Українці і проголосували.
2004 року, коли термін повноважень Кучми добігав кінця і Банкова за російським прикладом висунула «наступника» – колишнього донецького керівника Віктора Януковича – російські зусилля з підтримки цього кандидата перейшли через усі кордони пристойності. Янукович відвідував Москву – між іншим, у супроводі керівника адміністрації президента Віктора Медведчука, зустрічався із президентом Володимиром Путіним і головою адміністрації президента Дмитром Медведєвим. Медведєв очолив російський виборчий штаб Януковича, а до Києва приїхала група московських політологів. Про те, яку роль в організації перемоги Януковича відігравали російські спецслужби, нагадувати не буду. Українська політика й журналістика досі перенасичені їхніми агентами. Але найголовніше – якраз напередодні виборів до Києва приїхав найголовніший агітатор – Володимир Путін. І намагався «підкупити» українців дозволом проживання в Росії без реєстрації протягом 90 днів – тоді, між іншим, такої можливості не було в самих росіян, коли вони приїжджали до іншого міста власної країни.
Із кандидатом зустрічається вже не Путін, а Медведєв
У порівнянні з попередніми виборами, поведінка російського керівництва під час виборів 2019 року – вже прогрес. Із «кремлівським» кандидатом на посаду президента України зустрічається не Путін, а Медведєв. Та й кандидат цей – представник «Опозиційної платформи – «за життя» Юрій Бойко – не претендує на перемогу на виборах глави держави, хоча на зустрічах із московськими «доброзичливцями» і цього кандидата супроводжує саме Віктор Медведчук.
Проте, Кремль, схоже, не цікавить, за кого збираються голосувати українці. Москва посилає свої сигнали. На зустрічі з Бойком присутній голова правління «Газпрому» Олексій Міллер – той самий Міллер, який уникає чесних переговорів про транзит із «Нафтогазом» і робить все, щоб виконати доручення Путіна і відрізати Україну від труби. Але на цій зустрічі Міллер говорить про готовність продовжити угоду по транзиту, а Бойко і Медведчук пропонують людям, що викидають мільярди доларів на альтернативні трубопроводи, створити газотранспортний консорціум. При цьому Бойко, кандидат у президенти України, ні словом не згадує в діалозі з Медведєвим ані про окупацію Криму, ані про війну на Донбасі, ані про українських заручників у російських в’язницях, ані про інші порушення прав українців з боку російського керівництва. Мимоволі згадаєш давній жарт Путіна, який на переговорах із Азаровим 2011 року помітив, що «Юра (Бойко) хотів уже на нашу сторону сісти». Або це був не жарт?
Але що точно не жарт – це чіткий сигнал Кремля українцям: розраховувати на будь-які поступки Москви можна тільки тоді, коли підтримуєш її кандидата. Коли говориш те, що їй подобається. Коли питання майбутнього країни вирішує не український народ, а Путін із Медведєвим. Це і є російське уявлення про «братні народи» і співпрацю між Росією і Україною. Путін і Медведєв, на мою думку, нічого не забули і нічого не зрозуміли.
