8 жовтня: це цікаво знати

8 жовтня: це цікаво знати

...Село моє, що сталося з тобою?
Померхло ти, зів’яло,
 посмутніло.
Лежиш у ярі, і осінній лист
Тебе, як гріб забутий, засипає...
Володимир Свідзінський

У народі 8 жовтня вшановували Єфросинію, яку ще називали капустницею. Вважалося, що цього дня треба сікти капусту. Збереглося прислів’я: "Не треба в капусту і олії, як пошаткуєш на Фросинії”, тобто, посічена цього дня вона повинна довго зберігатися. Також підмічали: «Якщо день погожий, тепло буде ще протягом кількох тижнів. Якщо випаде сніг, то зима прийде 21 листопада.»

За церковним календарем 8 жовтня вшановують преподобну Єфросинію, преподобного Сергія Радонезького – чудотворця Всієї Русі, преподобну Досифію Київську, преподобну Єфросинію Суздальську – у миру Феодулію, святого Германа, мученика Пафнутія.

Іменинниками 8 жовтня є:

Герман, Сергій, Єфросинія, Досифія.

8 жовтня народились:

1871 — Іван Піддубний, видатний спортсмен-борець. Шестикратний чемпіон світу з боротьби, символ сили духу і тіла, пристрасний пропагандист чесності у спорті.

1885 — Володимир Свідзінський, український поет, перекладач. Автор збірок поезій «Ліричні поезії», «Вересень», «Медобір».

«В моїй уяві образ твій, Осяяний любов'ю і весною, Неначе сонячний навій, Обвинений блакиттю молодою. А імені твойого звук – Як огнекрилий мак у полю, Як зорні наспіви куколю, Як пахощі подільських лук» (Володимир Свідзінський)

1907 — Поліна Осипенко, українська військова льотчиця, Герой Радянського Союзу.

Події 8 жовтня:

1621 — було підписано Хотинський мирний договір

Підписанням угоди закінчилася Хотинська битва 1621, в якій козацькі війська під проводом Петра Сагайдачного спільно з польськими військами розгромили османську армію, тим самим зупинивши завоювання Європи. Гетьман Петро Сагайдачний отримав у цій битві поранення, від якого згодом і помер.

8 жовтня відзначають:

День юриста України

Чи знаєте ви, що:

Доля Володимира Свідзинського вражає уяву тих, хто відкриває його для себе: він прожив тихо, наче ненароком укинутий у несуголосну йому добу, свою трагічну загибель передбачив у пророчих віршах, його архіву не існує, як немає і могили.

Коли німецькі війська наблизилися до Харкова, НКВД запровадив вибіркові арешти тих мешканців, які ще не евакуювалися. Свідзинський не поспішав використати свій евакуаційний талон через небажання дочки виїжджати і тому потрапив під облаву.

Нині є вже свідчення, що Свідзинського разом із іншими силоміць евакуйованими просто гнали під конвоєм на схід, а потім спалили живцем у якійсь будові між Куп’янськом і Старим Салтовом. У своїх поезіях він висловив чітке передчуття своєї смерті в огні:

В полум’ї був спервовіку
І в полум’я знову вернуся...
І як те вугілля в горні
В бурхливім горінні зникає,
Так розімчать, розметають
Сонячні вихори в пасма блискучі
Спалене тіло моє...

«Рідна країна»