З днем Незалежності, моя Україна!
Я закоханий палко, без міри
У небачену вроду твою.
Все, що в серці натхненне і щире,
Я тобі віддаю.
Ти дала мені радісну вдачу,
Кров гарячу пустила до жил.
Я без тебе нічого не значу,
Ніби птиця без крил.
Кожну хвилю у кожну днину
Гріє душу твоє ім’я,
Ненаглядна, горда, єдина,
Україно моя.Василь Симоненко.
28 років існує моя Країна.
В неї є всі атрибути незалежності- юридична і фактична.
Всі країни світу визнали її незалежність.
В нас є своя мова, своя помісна церква.
Ми повільно, но впевнено йдемо в Европу.
Ми зміцнюємо свою боєздатність.
Ми почали проводити радикальні реформи.
Да, країна загрузла в корупції, да живемо ми бідно- все це правда.
Але правда в том, що наша країна в умовах російськоі агресіі існує і розвивається.
Правда в том, що ми користуємось безпрецендентною підтримкою всіх цивілізованих країн.
Правда в том, що у нас свій шлях в Європу і ми його пройдемо.
Останнім часом після виборів Президента та депутатів у багатьох з‘явилось враження, що у нас не такий вже патріотичний народ.
Що можно сказати з цього приводу?
Народ- це не стадо баранів, це не когорта роботів.
Народ в усьому світі однаковий.
Народ - це живий організм, у кожної групи, кожної сім‘і своі інтереси.
В більшості своєі народу не цікаві складні проблеми, він не буде в них розбиратися.
Йому здається все простим і легким.
Більшості потрібно хліба та видовищ.
Ну, а держава, мова- це як доповненя до його потреб.
Тому так легко приходять у владу шахраї та популісти.
Можна допустити, що українці не мають досвіду будівництва своєї держави, тому здається все таким простим.
А французи мають?
17 липня 1944 року в Парижі проходить «парад полонених» англічан і американців аналогічно «параду полонених» німців у Москві.
«Маленькі французи» били по щоках і плювали в обличчя американським та британським десантникам, а німці намагалися не дати юрбі розперезатися.
Чому так сталося?
Головна причина в тому, що більша частина французів були в цій війні перевертнями і дуже непогано жила з німцями пліч - о- пліч в м´якій «окупаціі».
Холодильник не був пустим, а що ще треба «маленькій» людині?
А вже в серпні 1944 року Париж буде звільнений союзниками і ці же парижани будуть розмахувати прапорцями на параді англо- американських військ в Парижі.
Іздити на їх джіпах, обніматися, визнаватися у вічній любові союзникам і ненависті німцям.
Як же так, хіба не було опору німецьким окупантам, хіба не було партизан, хіба не було генерала Шарля де Голля?
Усе було.
Парадокс в тому, що з надр цій завжди байдужій більшості виходять державники і воїни, патріоти і праведники, філософи і вчені, музиканти і поети.
І чим більше народжується таких людей, тим міцніша держава, тим вище його життєвий рівень, і поступово психологія більшості змінюється, і тільки тоді можуть виповниться всі побажання більшості, в тому числі і матеріальні.
Історія покарала та ще буде карати всіх , хто думає, що їх інтереси зможе захистити чужа армія.
Націі, що пережили Голокост та Голодомор, повинні в першу чергу не забувати про це.
Кожна нація повинна розуміти,що незалежність для держави- це право на свій притулок, а не забитий доверху холодильник.
Багатства досягають в будь- який країні, але бути українцем можна тільки в своїй.
Да, зараз в Україні є патріотична меншість, яка не допустить капітуляції країни.
Це показав 2014 рік, коли волонтери і добровольці не думали про зарплату, як наші депутати, а думали про країну.
Але це замало. Без більшості і іі готовності реально дивитися на історичні процеси успіха в будівництві демократичної держави вкрай проблематично.
Будуємо нашу країну.
З днем Незалежності, українці!
