Сьогодні ми святкуємо день, коли Бог явив Себе людям.
До дня Свого Хрещення, Ісус жив звичайним життям. Трудився, як всі, перебував в послуху у батьків, забезпечував своїм трудом Матір.
І от біля Йордану з'являється незвичний пророк. Одягається в шкіряний одяг, як Адам, харчується чим Бог пошле і проповідує покаяння. Звуть цього пророка Іоанн. Він довго перебував в пустелі, і ось виходить на проповідь і проповідує покаяння. Тисячі людей ідуть до Іоанна хреститися. Вони сповідають свої гріхи і отримують хрещення. Хрещення Іоанна зараз - це Таїнство покаяння, сповіді. Просто Іоанн на знак очищення від гріхів занурював людину у воду, а ми зараз накриваємо єпітрахіллю та читаємо розрішальну молитву.
Серед всіх тих тисяч людей до Іоанна іде невпізнаним Ісус із Назарету. По дорозі напевно, Він спілкується з іншими, їсть, спить. Іде як звичайний чоловік, який нічим не відрізняється від інших. У звичайному для того часу одягу, зі звичайними потребами. Як всі стоїть в черзі на хрещення у мутних вод Йордану.
Але як тільки Він ступає у воду, Іоанн впізнає Його. Впізнає не тому, що бачив раніше, а тому, що Дух Святий відкрив Іоанну Хто перед ним стоїть. Безумовно, Іоанн дивується та каже: "Мені треба хреститися в Тебе!". Але Ісус відповідає: "Облиш, так належить виконати нам всяку правду", і приймає хрещення.
Бог приймає хрещення від Свого творіння.
Бог схиляє голову перед людиною.
Бог змиряє Себе перед нами, щоби привести нас до себе, щоби відкрити нам небеса.
Бог освячує Собою води, являючи нам ріки води живої, ріки Святого Духу, ріки справжнього життя.
В пам'ять освячення Втіленим Богом вод Йордану, ми також освячуємо воду сьогодні. На освячення самих себе, на освячення наших домівок, на освячення всього творіння, бо людина покликана в цей світ, щоби освятити його, та зробити краще. Людина задумана Богом так, щоби людині було не байдуже що відбувається навколо і який світ оточує нас. Ми створені Богом для перемоги, а не для того, щоби домовлятися з дияволом "десь посередині".
І нагадаю, що "Хрещенськи купання" - зовсім неправославна традиція. Колись люди йшли до річок та ставків, щоби разом там помолитися і освятити воду, а потім її набрати з ополонок, та окропити свої оселі. В той час нікому не спадало на думку занурювати свою задницю там, де всі п'ють. Занурювання до ополонки зовсім не змиває гріхів. Гріхи змиваються покаянням та благодаттю Божою, а для цього зовсім не треба пірнати в воду. Хочете купатися - купайтеся, але пам'ятайте, що для спасіння вашої душі це немає ніякого значення.
Ну і зі святом всіх! Хай Господь просвітить всіх нас палаючими та щирими серцями, дарує перемогу, всіляко благословить, та позбавить попсових картинок в мессенджерах.
