Говорив сьогодні з одним знайомим. Він мій штатний критик. Фанатів від Зеленського і тому не упускав нагоди висловити своє обурення моїми виступами. Проте останнім часом якось притих. Сьогодні я готувався знову послухати «який Зе великий», але почув дещо несподіване:
- Ти знаєш, дивився привітання Зеленського з Великоднем і засмутився. Знову каже “у мене вихідний, президент теж людина”. Уже сотий раз за рік.
Зараз трохи волонтерю і бачу, яка ситуація по лікарнях. Медикам банально масок не вистачає, що там про апарати говорити. В жахливих умовах працюють. Кожен день на амбразуру голими грудями. Але жодного разу я від них не почув “я втомився, у мене вихідний, медик теж людина”.
Ну не можна президенту так говорити в цей складний час! Вірус бушує, ліси горять, війна іде, людям скоро не буде чого їсти, а він каже “я в хатці, я втомився, відчепіться від мене”. Хіба ж може так казати президент? Ти ж маєш бути прикладом для людей! Вести всіх за собою! А не от цей ось дитячий садок.
У мене теж вихідний, до речі. Але вічний, бо я роботу втратив через карантин. Відчуваю, що доведеться працювати засукавши рукава, бо нелегкі часи нас чекають. Вірив раніше Зеленському, але надії більше ні на кого нема. Якщо втомився, то хай іде назад в “95-квартал", там робота полегше.
Сказати, що я був здивований це нічого не сказати. Уже навіть найзапекліші прихильники прозрівають від чудесного правління Зеленського. Скоро доведеться брати ліхтар і як Діоген ходити вдень по вулицях питаючи “Зе-фани, ви де?”. Шкода лише, що за цей сеанс масової терапії ми платимо всі разом. Правду кажуть в народі: поки грім не вдарить, мужик не перехреститься.
