Президент України написав пост. Як Хтось, неназваний, стукав у двері кримських татар у 1944 році. Це постукала біда, дипломатично каже наш президент. Далі він згадує про страшний злочин. Який скоїв Хтось.
Той ранок називають трагічним світанком у житті кримськотатарського народу – обережно переповідає чиїсь слова президент України. І зазначає, що внаслідок анексії Кримського півострову, киримли знову змушені покидати свої домівки. Внаслідок анексії, яку вчинив Хтось.
Далі в своїй промові президент України вірить, що настане день, коли киримли і українці сядуть за один стіл в Криму. Президент України не уточнює, чи буде за тим столом Хтось, чи він кудись пропаде. Очевидно, цей Хтось тривожить президента і Зеленський гонить геть самі думки про нього.
Щоб все владнати і забрати у Хтося Крим, президент України влаштує на будівлях своєї адміністрації лазерне шоу. Це ідеальний план. Бо, очевидно ж, Хтось злякається перфомансу від Зеленського і втече.
Я не президент і не вмію казати на російських окупантів Хтось. І я не один такий. І ми не хочемо ховати очі, поки Хтось топче нашу землю. Боротьба за свободу починається з того, що ми маємо набратися хоробрості і все-таки вимовити, проти кого ми боремося і хто цей загадковий Хтось. Ми боремося проти Путінської Росії, пане президент. Росія депортувала киримли. Росія кидає киримли та українців у тюрми. Росія воює на Донбасі. Росія вбиває ваших громадян.
Чи, може, не ваших?
