Острог XVI сторіччя — це одне з найбільших міст України з населенням у декілька десятків тисяч мешканців, що знаходилось на найважливіших торгових шляхах, які сполучали українські землі із Західною Європою. Це — резиденція могутніх князів Острозьких, які володіли містом з XIV по XVII ст., щасливих і сміливих полководців, меценатів, громадських діячів. Острог XVI сторіччя — це «Волинські Афіни», центр української культури і освіти, де діяли заснована князем Костянтином-Василем Острозьким (1526-1608 рр.) знаменита Острозька Академія і «словенська і волоська друкарня». Саме тут першодрукар Іван Федоров, який втік з Москви від свавілля царських опричників і став «друкарем і служебником його милості Костянтина князя Острозького», випустив у світ свою знамениту «Азбуку» і унікальну за своїм культурним значенням Острозьку Біблію.
Розквіту Острогу передував довгий період зростання, накопичення сил. Вперше назва цього міста зустрічається під 1100-м роком на сторінках Іпатіївського літопису. Як і інші міста Волині, Острог в 1241 р. був зметений хвилею татарського нашестя. Проте вже в першій половині XIV ст. перший князь з династії Острозьких, Данило (помер близько 1386 р.) відновив місто. Так був покладений початок Острозькому замку — перлині української оборонної архітектури, найромантичнішому із замків Волині.
Замок-дитинець в Острозі стоїть па місці домонгольського городища, на вершині невеликого пагорба, схили якого зі сходу і півдня круто обриваються на 20-метрову глибину. З півночі і заходу замок захищають глибокі рови, влаштовані, ймовірно, з використанням яру, який колись тут існував. Розміри майданчика, зайнятого будівництвом дитинцю, складають 105х65 м. Більшість його укріплень навіть в XVII ст. залишалися дерев’яними. До найдавніших споруд належить башта-донжон — «вежа мурована», перші камені в підмурок якої поклав ще Данило Острозький. Вона розташована біля південно-східної межі замкового пагорба. Розміри башти складають 22 х 6,5 м. Її суворі об’єми, позбавлені яких-небудь архітектурних деталей, є найбільш яскравим втіленням оборонної архітектури Волині. У зв’язку з тим, що «вежа» поставлена на крутому укосі, з боку двору вона виглядає двоповерховою, а із зовнішньої сторони — чотириповерховою. Первинний вхід в башту розташовувався на рівні 8 м над землею, до нього вів дерев’яний пандус. У самому нижньому ярусі башти зберігалися запаси і тут був влаштований глибокий колодязь. Верхні поверхи були житловими. У XV-XVII ст. з південної і східної сторін башти були прибудовані могутні контрфорси, а в кінці XVIII ст. був розібраний дерев’яний верхній ярус, увінчаний високим шпилем. У 1913-1915 рр. башта була відреставрована і пристосована під історичний музей.
У південно-західному кутку замкового двору височіє Нова (Кругла) башта — найвидатніша споруда дитинцю, своєрідний архітектурний символ Острогу. Її нижні частини відносяться, напевне,ще до XV ст., до часів князя Василя Красного (помер до 1461 р.). Основний масив башти, яка увінчана витонченим ренесансним атиком та вирізняється дивно пластичними обводами, споруджений в кінці XVI ст. Висота з боку двору складає 16 м, із зовнішньою — 36 м, діаметр — близько 22 м. Нижня частина башти глуха, у верхній влаштовані бійниці в два яруси, а завершує її пояс машикулів, що несе глуху аркаду з фігурними зубцями-мерлонами. Із зовнішньої сторони башту підпирають могутні контрфорси.
У XV-XVI ст., при князях Василі Красному і Костянтині І навколо всього міста були зведені кам’яні стіни і башти. Будували їх майстри, поза сумнівом добре знайомі з римським будівельним мистецтвом і спиралися на принципи італійської оборонної архітектури. Одні острозькі споруди безпосередньо нагадують римські — зокрема гробницю Цецилії Метелли в Римі (кінець І ст. до н. е.), інші примушують пригадати середньовічні італійські трактати по будівництву, зокрема «Десять книг про архітектуру» Альберті. Відомо, що одним з будівельників Острогу був Петро Сперендіо, виходець з швейцарського міста Врено. Відомо також, що князь Костянтин-Василь Острозький підтримував зв’язки з папою Григорієм XIII і міг запросити в Острог італійського архітектора або відправити вчитися до Італії острозьких майстрів.
З міських укріплень Острогу до наших днів збереглися надбрамна Татарська і Луцька башти. В останній сьогодні розташовується експозиція Острозького музею історії книги і книгодрукування. Луцька башта впродовж багатьох років служила ключовою оборонною ланкою західної частини міських укріплень. План башти складний, він складається з прямокутника розмірами 13x8 м і овалу з розмірами по осях 20х13 м. Висота башти — 18 м. З обох боків до неї прилягали міські оборонні стіни.
Будівельники башти пом’якшили сувору кріпосну архітектуру, додавши своєму творінню риси парадної споруди. Особливо гарним є прекрасний ренесансний атик, прикрашений білокам’яним різьбленням. Мотиви різьблення вельми різноманітні — волюти, розетки, пальмети. Гармонійні пропорції башти, тонко виконані декоративні деталі роблять Луцьку башту одним з найяскравіших творів української оборонної архітектури XVI ст.
Іншою важливою ланкою міських укріплень служила Татарська надбрамна башта. Свою назву вона одержала через сусідство з Татарським передмістям, де на початку XVI ст. по волі князя Костянтина Івановича Острозького були поселені полонені татари. Своєю архітектурою Татарська башта нагадує Луцьку, відрізняючись лише дещо меншою шириною і меншою кількістю бійниць для бічного вогню.
Видатне історичне значення Острогу, велика кількість тут яскравих пам’яток національної історії і культури зумовили створення тут в 1981 р. Державного історико-культурного заповідника.
