Велика Вітчизняна війна для СРСР закінчилася у грудні 1942 р. Все що було далі – ніяк не потрапляє під це визначення. Як вам ця новина? Вражає? Пояснюю.
У грудні 1942 р. Червона армія мала шанс прискорити закінчення війни на рік-два так точно. Справа в тому, що в грудні 1942 р. коли частини Паулюса сиділи в оточенні в Сталінграді, існувала реальна загроза для всього Східного фронту Вермахту. Удар Червоної армії на Ростов з виходом на Азовське море повністю відрізав від постачання все угрупування німців на Кавказі – біля 12 дивізій. Наступний етап – у фронті з’являлася чимала дірка, Сталінградське і Кавказьке угрупування німців убивали б блокада і зима, Гітлеру довелося б перекидати війська з інших ділянок фронту, тобто з Європи, а перекинути він міг не так вже й багато… До Дніпра Червона армія мала всі шанси дійти як по проспекту.
Офіційна радянська історія стверджує, мовляв, план був гарний – але ресурсів не вистачило. «Нє шмагла я». А от воєначальники Вермахту так не вважали, на їхню думку загроза була більш ніж реальна, і те що їх НЕ відрізали – це їм вельми крупно пощастило. Про це писали І Мюлер-Гіллебрандт, і Цейтлер, і Манштейн. Ба-більше, практично те саме писали й радянські маршали – Чуйков та Єременко. Чуйков оточене угрупування Паулюса ще тоді назвав «табором озброєних військовополонених». А Єременко в своїх мемуарах стверджував, що план удару трьох фронтів на Ростов був більш ніж реальний і ефективний. Але…
Сталін не просто не дав згоди на цей наступ – він невдовзі розігнав всіх авторів цього плану (Чуйкова, Єременка та Варенникова) на другорядні посади. Чому? Наприклад тому, що Черчіль в той самий час готував висадку британських військ на Балканах, у Югославії. За задумом Черчіля британці, поповнені водночас чьотниками Михайловича та партизанами Тіто (який тоді сильно коливався між Москвою і Лондоном) мусили через Балкани наступати на Угорщину та Словаччину (де теж уже був антинацистський повстанський рух) і далі на з’єднання з Армією Крайовою в Польщі та Українською Повстанською армією в Україні, аж до виходу на Балтику. Такий удар зразу відрізав Вермахт (основні сили якого були на Східному фронті) від власне Німеччини і примушував Берлін до капітуляції.
Наявність цього плану не заперечує навіть радянська історіографія. Але. В разі його виконання, комуністи не стали б владою ані в Польщі, ані в Угорщині, ані в Румунії, ані у Східній Німеччині. Ба-більше, з’явилася б ще й незалежна Українська держава, можливо не в нинішніх кордонах, але це був би непоганий початок. Але.
Сталіну не потрібна була перемога от такою ціною. Йому треба було не вибити німців з СРСР, а зробити комуністичними пів-Європи. Саме тому німцям дали вискочити з під удару. Саме тому Сталін зробив все аби зірвати план Черчіля. Саме тому війна тривала ще 2,5 роки. І це – одна з причин, чому невдовзі поляки і українці почали нищити одне одного на Волині – на секундочку, на тилах окупаційної армії проти якої воювали і УПА, і АК.
Чому я пишу що Велика вітчизняна війна закінчилася у грудні 1942 р.? Бо вся подальша війна, це не захист Червоною армією СРСР і не відновлення її територіальної цілісності – це війна з метою завоювання нових територій, тобто класична Імперіалістична війна. І от. Кинув я кільком знайомим ватничкам новину, про те що війна могла завершитися набагато швидше, і що від грудня 1942 р. реально радянські солдати гинули (в Україні в 1944 р. по 15000 в день бувало) за комуністичну владу у Польщі та Чехії – хотів побачити їхню реакцію. Реакція була одна й та сама: «Так треба було, аби туди не прийшли Америка з Англією». Тобто – згодні. То була війна імперіалістична.
Про це і про ще чимало цікавих фактів історії ви можете прочитати у дивовижній книзі Павла «Правого» Бондаренка «Волинськая резня: Правда которая никому не нужна».
Рекомендую!
