А ви як думаєте, до чого тут усе йде?

А ви як думаєте, до чого тут усе йде?

Жіночка, у якої я винаймаю кімнату у Карпатах, побудувала свій добротний двоповерховий дерев’яний дім з бізнесу.

Бізнесом вона зайнялася років із п’ять тому, коли пішла з лікарні, де 22 років відпрацювала санітаркою в інфекційному відділенні. Почувши це, я зацікавлено відставила горнятко і попросила заглибитися у деталі.
Отже, бізнес полягав у сувенірній продукції. Її пасинок випилював з дерева магніти на холодильники, а ще дерев’яні гребінці, затички для пляшок, блокнотики, ложки, а вона їх продавала.

Продавала по всій Європі, тому що магнітики робилися під тематичні локації туристичних регіонів Євросоюзу. Я б ніколи не повірила, якби на власні очі не бачила брелоки і пазли з Ейфелевою вежею, венеційські маски та пісяючого хлопчика у всіх мислимих варіантах зображень на різних поверхнях.
- І що, купували?
- О, ще й як! Я спочатку сама возила, а потім ми тут каталоги зробили (показує кольорові листочки А4 у файлах), то передавали їх власникам магазинів, а вони вибирали що їм треба, і ми відправляли поштою.
На жаль, з початком карантину бізнес накрився. Європа закуклилася, на туризмі поставили хрест. Якби, - шкодує жіночка, - вона зосередилася на інших курортах, там де місцеві досі їздять, у горах або на морі, то ще можна було б працювати, там якийсь рух лишився. А так у неї Париж переважно, а що тепер Париж? «Париж мертвий», написав їй ключовий замовник і поставив три сльозливих смайли у повідомленні.

Тому високий сезон, літо, довелося провести у Швеції на ягодах. Ну а що? Списалися з власником ферми, той виробив їм запрошення, люди й поїхали. У вільний від роботи час (!) вона ще й гриби збирала. У Швеції повно білих грибів, вони скрізь, тільки встигай у фермера з-під трактора вихоплювати. Насушила, привезла в Україну, ось продає потрошку і підливку робить до вареників.

А ще корову завела. Двох. Сири робить, теж продає, масло і сметану домашню. Туристів знову ж таки приймає, бажаючих пожити у тихому живописному місці на повному пансіоні не бракує.

Щовечора, коли вона закінчує порати своє господарство, а я закінчую писати, ми з нею сідаємо за пляшечкою кави, нарізаємо безкінечно гріховні солодкі пляцки, і говоримо про політику. Давно я не мала такого адекватного і грамотного співрозмовника, особливо у темах міграційної, податкової і геополітики. Ну і щодо внутрішніх справ в Україні у нас із нею абсолютне взаєморозуміння.
- Як ви думаєте, до чого тут усе йде?
- Я думаю, іде до того, що мені треба теличку не збувати, а третю корову вирощувати. Їжа своя вся є, а третя корова не помішає.

Тамара Горіха Зерня