Чому ні? Війну це, звісно, не зупинить, але й гірше не зробить, бо гірше вже не буває.
Ого як ви проти Павла Івановича. Гаразд, а якщо не він, то хто ж це в нас такий тут так розчищає собі лижню до виборів? В один день тут і Міндича і Залужного зачистили. В одного важкі коробки з готівкою, а другий, виявляється, особисто керував операцією по підриву Північних потоків.
Яка феєрія навкруги Енергоатому. Це ж справжнє індійське кіно. Джимі джимі ача ача. Й саме у той момент, коли знищено сто відсотків теплової генерації, й ні в кого в Україні окрім Енергоатому немає електрики.
Ось чим закінчуються шаленні зарплати незамінним на своєму бойовому посту топ-чиновникам. Блакитними дінамовськими валізами. Після виступу президента щодо втікача Міндича історія почала дивовижно нагадувати кейс Сталіна та Троцького. Вгадайте хто у ролі Троцького й на кого чекає льодоруб у Мексиці.
Погодьтеся, дуже цікаво про все це розмірковувати, сидячи більшу частину доби без світла. Захлинеться українець праведним гнівом, й забуде, що світла нема. Забуде, що відбуваєтья у Покровську. Забуде, що на підході ще більш масований комбінований удар. Забуде, ололо, що кількість СЗЧ скоро перевищуватиме кількість солдатів на позиціях. Бо є важливіші проблеми – оборудка з Енергоатомом.
Не здивуюся, якщо завтра побачу намети на Майдані під гаслами проти Міндича. У суцільній темряві, бо світла так і нема. А потім під ударами балістики, бо, виявляється, війна триває. А от мені цікаво, хто породив усю цю сволоту? Звідки вони? Їх, можливо, закинув путін на парашутах? Точно путін. Як ще.
Щось здається, що війна не на часі. Її, мабуть, згорнуть, як згорнули ковід, та пристрасно віддадуться виборам. А я у той самий час продивився платіжки по нашим зборам. Люди надсилають по тридцять, сорок гривень. Бо якийсь дурник замість тягати динамівські сумки та брати участь у операції шлагбаум хоче, щоб хлопці не гинули від дронів та збирає на дрона-мисливця. Тут ціла країна продається й купується за гуртовими цінами, а він все збирає. Це хіба не смішно?
Бляха, нащо нам путін, якщо в нас є талановиті кадри, здатні знищити Україну зсередини? Арєшнік, штурми, піхота, посейдон-бурєвєстнік. Ви про що взагалі? Міндич, йопта!
Як діти, їй-бо – як сказав щур в анекдоті, виходячи з холодильника з ковбасою в лапах.
Я, щоб продовжити гумористичну лінію, все ж нагадаю, що я як і раніше збираю на Повітряного мисливця. Тепер вже у темряві. Але на щось сподіваюся.
А в цей самий час, як я пишу, дитина у сусідній кімнаті під ліхтарем вчить Шевченка:
Тяжко! важко! Кат панує,
А їх не згадають.
Гомоніла Україна,
Довго гомоніла,
Довго, довго кров степами
Текла-червоніла.
І день, і ніч ґвалт, гармати;
Земля стогне, гнеться;
Сумно, страшно, а згадаєш —
Серце усміхнеться.
