Київ ще не визначився зі стратегією, але у нього, по суті, є два варіанти, -
"Politico" з покликання на офіційних осіб США:
Просуватися на південь через Херсон до Криму. Ця модель нереалістична, оскільки орки окопалися в обороні на східному березі Дніпра, а Україна не має живої сили для успішної десантної операції.
Рухатися на схід зі своєї північної позиції, а потім на південь, перерізаючи російський сухопутний міст. Це ймовірніший сценарій.
Наступ нібито розпочнеться до травня.
Загалом стаття дуже позитивна, в її основі лежать слова міністра оборони США Ллойда Остіна: «Україна не має можливості втрачати час. Ми повинні швидко і повністю виконати наші обіцяні зобов’язання».
Під зобов’язаннями партнери мають на увазі навчання українських воїнів, постачання бронетехніки, запасних частин та технічного обслуговування, необхідного для використання цих нових систем.
F-16 не буде найближчим часом (тут пояснював чому). Натомість, на радянські МіГ-29 встановлюватимуться сучасні ракети класу «повітря-повітря», що збільшить здатність українських пілотів-винищувачів знищувати російські ракети.
Невеличка зрада виникла щодо Бахмута: варто чи не варто його захищати, чи не забагато боєприпасів ЗСУ тратять на знищення русні. Тут почали сперечатися навіть самі американські військові: чинні офіцери Пентагону апелюють до заощадження, а колишні, не звʼязані політичними зобовʼязаннями з Білим Домом займають протилежну думку: або воювати, або економити; мовляв, рашистів все одно треба знищити, і байдуже коли, під час наступу чи ще до нього.
Це перший текст протягом останнього часу, в якому немає осінньо-польової депресії, згадок про тупиковість бойових дій та доцільність згортання війни під новий рік. У Politico все чітко: русню слід замочити, і це обовʼязок не лише ЗСУ, але й міжнародних партнерів.
