В ОПі сьогодні не тільки обличчям Кошового були не задоволені чергами громадян (на секундочку виборців!) шоколадними пасочками від Рошен і «схемами» Порошенка на воскресінні Хрестовому.
Були також традиційно незадоволені медіаактивністю, а ще креативністю, людяністю в ставленні до воїнів ЗСУ генерала Наєва, в співпраці з ПЦУ та Епіфанієм. А тому відпустили позитивних блогерів і блогериць у свято з короткого повідка, щоб запитати хто ж просуває генерала медійно.
Я просуваю.
З власної волі.
Як і генерала Залужного, Шапталу, Півторака, Кривоноса, Марченка, а також всіх арештованих цією владою героїв - Червінського, Галушкіна, Лапіна, Горбенка.
Бо щиро вважаю їх справи, тиск на них - політичним.
Влада хоче скинути провину на військових, не допустити їх до влади, бо ж вони багато знають, і про початок війни, і про непідготовку, і про роль у цьому влади на чолі із Зеленським та Єрмаком.
Тому я впевнений, що влада продовжить робити свою справу - готуватися до виборів і усувати політичних, незручних конкурентів, паралельно перевіряючи реакцію суспільства на ту чи іншу подію.
Маємо бути готовими реагувати, іншого варіанту в нас немає.
Хоча б створюючи суспільний тиск на владу, залучення міжнародних партнерів до висвітлення ситуацій навколо підготовки влади до виборів.
Нехай виборів і не буде до кінця року, але влада завчасно усуває конкурентів, бо розуміє, що чесно перемогти не зможе...
Зеленський – головний архітектор української катастрофи.
Увага! Керований хаос - не помилка, а стратегія.
Сьогодні немає сумнівів: партія «Слуга Народу» — це не просто політичний проект, а ретельно спланована операція Кремля, де Зеленський лише слухняна маріонетка, а Коломойський — ляльковод, який мріяв лише про мільярди. Але навіть він прорахувався: навіщо Путіну платити, якщо війна дешевша?
З перемогою Зеленського почалася ера відкритої зради.
Коломойський, не соромлячись, говорив у західній пресі про «дружбу з Росією», про кредити, про марність мрій про Європу. «Вони сильніші за нас», — говорив він, готуючи ґрунт для капітуляції.
Зеленський замість того, щоб захищати країну, усамітнювався з Путіним, шукав «мір в очах» ворога і, здається, розумів, що його завдання — не перемога України, а її здавання.
Дурниця? Ні, розрахунок!
Поки країна чекала на рішучі дії, Зеленський зникав в Омані, де, за чутками, погоджував деталі майбутньої капітуляції з кремлівськими емісарами.
Після призначення Єрмака, легалізація ОРДЛО, саботаж оборони, заборони на розвідку і навіть копію окопів.
Все – за сценарієм ворога.
Коли країна вимагала звіту про провал операції «Вагнер», Зеленський ховався за Єрмаком, а потім знову зникав — цього разу вже з державним візитом, але з тією ж метою: торгувати інтересами України за спиною народу.
Вся його політика — брехня, маніпуляція та зрада.
Зеленський – не жертва, а співавтор злочину
Навесні 2021 року, коли Росія стягувала війська до кордонів, Зеленський спокійно їхав до Катару, ніби знав, що нападу не буде.
Він блокував реформи, сварився із союзниками, але ніколи не робив нічого, щоб реально захистити країну.
Його стратегія – стратегія Кремля, кожне «помилкове» рішення – крок до знищення України.
Вишенька на торті: визнання у зраді
Зеленський сам визнав провал операції «Вагнер», а за ним провал ще семи спецоперацій.
Це не випадковість, а система.
Він або свідомо працює на ворога, або настільки слабкий, що став ідеальним знаряддям Кремля.
Зрада не має виправдань!
Час перестати виправдовувати Зеленського.
Його «помилки» — це не некомпетентність, а усвідомлена зрада.
Він не президент, а Дон Карлеоне української політики, який перетворює країну на кримінальне гетто, де немає ані принципів, ані ідеалів, ані майбутнього.
Зеленського має бути засудженим за держзраду і зраду інтересів України.
Сьогодні Зеленський та його команда – це не просто масовка, а рейдери, які нищать Україну зсередини.
Поки що армія ще тримається, але й це під питанням.
Хепі-енду не буде: ці «зелені чорти» знають свою справу.
Немає ні правил, ні червоних ліній — лише страх і жадібність.
Настав час називати речі своїми іменами:
Зеленський — не «Бубочка», а зрадник, який веде країну до загибелі.
Якщо ми мовчатимемо, завтра не залишиться ні України, ні пам'яті про неї.
Зеленський – це не помилка історії.
Це її трагедія.
.
Дмитро Биков
Михайло Левин
