Що на особистому рівні більшості з нас, що на національному, яке складається з мільйонів прикладів особистого.
Не можна дозволяти комусь вчитися за рахунок твого власного життя. Це дуже дороге навчання.
Не можна жертвувати майбутнім своїх дітей в обмін на тимчасові популістичні подачки.
Не можна обмінювати свободу на шоу.
Не можна принижувати себе незнанням, нерозумінням, небажанням розуміти, бо тоді тобою користуються всі, кому не лінь.
Не можна принижувати себе крихтами того, що повинна тобі держава - бо вона може більше. Більше й краще виконувати Закони. Надавати права.
Але починається то все з власних обов'язків. І людина, яка не має самоповаги, закриє на них очі.
Починається то все з шаленої праці над собою, перш за все. І людина, яка не розвиває себе - себе ж принижує.
Починається то все з праці над своїми цілями, своїми мріями, бо мрії не працюють, якщо ми не працюємо. І якщо ми не розуміємо цих простих речей - ми принижуємо себе.
У кожного з нас є малий Я, мала Я, які говорять до нас нашим внутрішнім голосом. Інколи вони просять турботи. Інколи чесності з собою. Інколи кращих перспектив. А інколи мовчать. І ми зраджуємо самих себе, якщо принижуємо. І якщо дозволяємо себе принижувати. Собі дозволяємо - себе принижувати.
Якщо не маємо самоповаги. Бо тоді ніхто інший не поважатиме нас. І ми знову й знову будемо робити хибний вибір. Приймати нечесні, не виважені рішення. Не будемо розуміти ні причин, ні, зрештою, наслідків.
І коли таких - мільйони, то шкода нас, як націю. І дай Боже, щоб свідомі, ті, над якими насміхалися що росіяни, що коміки зі сцени - дістали нас з цієї прірви.
Якщо вони ще залишаться.
