Викладаючи гамузом 35 годин нерозібраних записів, Денис Бігус в ролику-підводці спробував включити режим «простого хлопчика» який «за правду і справедливість». Мовляв, це все кляті «1+1» і «Прямий» його роботу використовують в політичних іграх. Така поведінка не дивна. Після запиту адвокатів Петра Порошенка Бігус явно збагнув, що жарти завершені і що опубліковані ним записи йому вилізуть боком.
Він не помилився. Опубліковані записи трактувати можна по-різному, але від Бігуса ми чули конкретно його трактовку, спрямовану проти Порошенка. І от трактовки Бігуса одне за одним спростовують чиновники, які безпосередньо вели в 2014 р. газові переговори, і яких точно не запідозриш у зв’язках з Петром Порошенко.
Колишній голова Нафтогазу Андрій Коболєв, екс-заступник міністра енергетики Ігор Діденко і колишня заступниця голови МЗС Олена Зеркаль дали інтерв’ю виданню «Лівий берег», де розповіли про газові переговори 2014 р. як свідки – всі вони в них брали участь. Що цікавого ми дізналися?
По-перше, що українська делегація послідовно відстоювала інтереси держави. З боку президента Порошенка вони бачили повне і цілковите сприяння. Москва у травні-червні 2014 р. намагалася завести в схему купівлі газу Україною таку собі нову «РосУкрЕнерго», тобто посередника, що видавав би відкати і українським і російським чиновникам. Позиція уряду України була жорстка – тільки розрахунки «Нафтогазу» і «Газпрому» напряму. Порошенко цю позицію цілковито підтримав.
По-друге, що ніякою «радикальною пропозицією» в ході газових переговорів українська делегація не поступалася. Українська делегація забезпечила постачання газу до України – угоду підписали і росіяни, і європейці. Україна отримала доступ до реверсу. І ще - Україна підписали з Москвою низку угод, які потім українська сторона використала в Стокгольмському арбітражі, при чому росіяни в 2014 р. навіть самі не зрозуміли що вони підписують. Перспектива програшу «Газпромом» суду у Стокгольмі виглядала настільки фантастичною, що Москва з легкістю підписала документи, які загнали її в судовий зашморг. Не зрозумів цього і сам Медведчук.
До речі, за результатами тих переговорів у Москві, через два тижні росіяни відвели війська з захопленої частини Херсонської області – району Арабатської стрілки.
Про Медведчука. Так, і Коболєв, і Зеркаль, і Діденко підтвердили, що один раз на переговорах Медведчук був присутній. Цю «радісну» новину вже добу носить ЗЕботва і різні інтернет-смітники на кшталт «Гордона». Всі ці істоти, забули повідомити про деталі – Медведчук НЕ був членом української делегації і офіційних повноважень НЕ мав. Зустріли його Коболєв і Зеркаль вже у Москві. Медведчук не брав участі в переговорах в Брюсселі – лише у Москві один раз. Коболєв і Зеркаль дипломатично кажуть, що вони не знають хто завів в переговори Медведчука, але з їхніх слів витікає що завели його росіяни. Проте.
І Коболєв, і Зеркаль заявили, що «не було ніколи – ні тоді, ні зараз, такого відчуття» ніби Медведчук виступає посередником між Путіним і Порошенко. Ба-більше, Ігор Діденко висловив думку, що Медведчук займався тоді «торгівлею повітрям». Він намагався позиціонувати себе перед Москвою особою здатною «все порішати», й відтак росіянам він говорив те, що ті хотіли почути. Записи наведені Бігусом свідчать, Медведчук навіть не розумів яку гру вела українська делегація. Тож твердження про якесь «посередництво» - виключно брехня та маніпуляції самого Бігуса.
Такі от справи. І висновок – під вивіскою «боротьби за правду» Бігус просто завдав шкоди державі Україна. Вкотре, як і в історії зі «свинарчуками», вся провина яких полягала в тому, за що в Британії у Другу Світову війну давали нагороди і лицарські звання – вони під час війни забезпечили свою країну дефіцитними приборами прямо з держави-агресора. За все за це Бігусу доведеться відповідати. Існує різниця між журналістикою і медіа-диверсіями.
