"Безпритульний Коломойський" - Ігор Гулик

"Безпритульний Коломойський" - Ігор Гулик

Ігор Валерійович може спокійно пити "кофе", або – навпаки, звикати до американського в'язничного чифіру. Це вже як карта ляже

Оскільки Коломойський за натурою – невиправний цинік, то, як казав Оскар Вальд, "знає усьому ціну, при тому не цінить нічого".

Отже, днями топовими ЗМІ почали розганяти повідомлення про "таємний указ" Зеленського, яким громадян Коломойського, Рабиновича, Корбана позбавлять українського громадянства. Причому, подейкують, що займалося цим "чорним піаром" Головне управління розвідки МО. Хороше завдання для підлеглих Буданова, про якого я недавно писав, що його медійна активність, схоже, є окремим ІПСО, призначеним для альтернативи популярному Залужному.

Одначе, у пересічного обивателя, який досі б'є поклони перед світлим образом "найвидатнішого лідера сучасності", черговий напад ейфорії. Ось він – борець, справжній Робін Гуд, пожиратель олігархів. Ні, щоб спитати, що й до чого. Для інфантила це – принизливо. Януш Вишневський висловив колись припущення, що, на думку циніків, "єдиною причиною того, чому біблійний Мойсей так довго водив ізраїльський народ пустелею, була чоловіча гординя, що не дозволяла йому спитати будь-яку жінку, як пройти".

Як я вже сказав, у Коломойського зокрема, — два варіанти. У першому він тепер може плювати на так званий "антиолігархічний закон". У перелік 80 анонімів, про яких браво відзвітував Олексій Данілов, Ігор Валерійович не втрапить. Не тому, що туди не беруть "бездомних", а тому, що у Коломойського, підозрюю, є щонайменше ще одне громадянство. А іноземцям чхати на українські закони. Хоча той же Данілов стверджує протилежне, але мало про що він не говорить?

Другий варіант – значно печальніший, але, як на мене, нереальний. Річ у тому, що "патрон і фінансист" Зеленського – дуже бажаний гість для американського ФБР. Тому Коломойський без нашого громадянства не створює колізії конституційній новелі про те, що Україна не видає своїх громадян іншим державам, навіть якщо вони маніяки й вчинили у якійсь країні жахливі убивства чи зґвалтування. Коломойський, звісно ж, нічого схожого у Штатах не вчинив, зате добряче навідмивав "брудних грошей", вклавши їх у нерухомість, ба навіть – у промислове виробництво. У висліді Канцлерський суд штату Делавер попросив Федеральне бюро розслідувань оголосити бороданя у міжнародний розшук і приготувати для нього кайданки. Такий собі Лазаренко-2, оскільки з Фірташем виходить якось тугувато.

Правда, таке грубе порушення Конституції спричинить суди-пересуди, аж до КСУ, а це — час.

Але, хай там як, тепер Зеленський, якщо, звісно, захоче, може з легким серцем віддати Ігоря Валерійовича під опіку свого друга Байдена, і отримати для України смачні "печеньки". До прикладу, ще з десяток HIMERS.

Утім Зеленський, вочевидь, так не вчинить. Повертаючись до цинізму ІВК, можу навіть припустити, що він особисто порадив Володимиру Олександровичу такий "екзотичний жест". Бо, якщо відверто, то, здача Коломойського означатиме і для нього "явку з повинною". По-перше, тому, що й сам наш "свій хлопець" був учасником оборудок Ігоря Валерійовича, зокрема з коштами окрадених вкладників Привату. По-друге, за час своєї каденції він встиг назвільняти стільки колись вірних друзів, — зокрема Гончарука чи Рябошапку, — що вони із великим задоволенням тепер поповнюють ефбеерівські папочки компроматом на вчорашнього хедлайнера 95 Кварталу.

Зеленський, а радше, Єрмак дуже ревниво ставляться до "лівих" контактів членів вже владного кварталу з іноземцями. Кажуть, що насправді й Венедіктовій, і перед тим Денісовій вказали на двері власне через надмірну активність на міжнародному полі. Обидві ретельно, як на нинішню владу, збирали докази російського варварства, контактували зі світовими інституціями у цій царині, а Ірина Валентинівна взагалі кинулася так активно судити московських злочинців, захоплених у полон, що "обмінний фонд" помітно станув, не залишивши "матеріалу" для піар-обмінів, якими досі пишався президент.

Тобто з Коломойським я все ж схиляюся до варіанту "кави", а не чифіру. А ось з Геннадієм Корбаном, — складніше. З якого це дива звільняти легітимного очільника оборони Дніпра? Тим паче, що Геннадій Олегович робить це на цілком легітимних підставах, принаймні не так, як боронив край під керівництвом того ж таки Коломойського 2014-го. Джерела з мережі знову недвозначно вказують на ініціатора присутності Корбана у списку "на виліт". І це – Єрмак. Він серйозно запідозрив, а, може, й має реальні підстави вважати, що саме Геннадій Олегович простимулював конгресменку Вікторію Спартц розгорнути активну викривальну кампанію проти глави Офісу президента у США. Не кажучи вже про те, що Корбан – друг Філатова, якого також ця історія з громадянством також вдарить рикошетом.

І головне. Щойно Єрмакові з Татаровим вдалося закапсулювати усю силову інфраструктуру країни "під себе", позірно виконати вимогу ЄС про призначення фактично залежного від ручного Симоненка антикорупційного прокурора, знайти цапа-відбувайла за реальні провали на початку війни в особі Баканова, аж тут раптом якась екзальтована панночка з берегів Потомака псує "всю малину".

Ви скажете, що, попри всю цю конспірологію, справа вирішується дуже просто. Мовляв, позбавити громадянства людей, народжених в Україні, не може ніхто. Це пряма конституційна норма. Але, скажіть то мені, коли Зеленський з Єрмаком зважали на закони? І чи знають про ці закони їхні фанати? Їм головне – хайп, барвиста обгортка найбезголовіших, з точки зору нормальних людей, вчинків і жестів.