"БИТВА ЗА МОСКВУ " - Дмитро "Калинчук" Вовнянко

"БИТВА ЗА МОСКВУ " - Дмитро "Калинчук" Вовнянко

Відомий український журналіст Соня Кошкіна у виданні "Лівий берег" опублікувала статтю, в якій по факту озвучила план, що його нині просувають колишні регіонали – виставити єдиного кандидата Бойка на другий тур виборів, програти вибори Петру Порошенку і потім взяти більшість у Верховній раді. Там укласти широку коаліцію з БПП і реалізувати схему Порошенко – президент, Бойко – прем’єр, Медведчук – спікер. Таким чином хочуть провести операцію «примушення Порошенка до миру на умовах Путіна».

З певних причин я схильний вважати, що журналіст Соня Кошкіна цю статтю написала НЕ після бурної п’янки, і що основою для статті був справді реальний інсайд. Але. По-перше вся стаття – набір «бажалок» від колишніх ригів всіх існуючих калібрів – Мураєвсько-рабіновських, Бойківсько-фірташевських і (частково) ахметівських. На фразу «решение. Уже принятое. Освященное Банковой и благословленное Владимиром Путиным» там же присутня фраза «новоявленной «бело-голубой коалиции» было бы крайне наивно полагать, что взамен на их согласие сыграть «двусторонку» на президентских, они действительно получат что-либо после победы Петра Алексеевича». І тут я повністю згоден – на конкурсі з посилання під три чорти пропозицій екс-ригів, Петро Порошенко був би членом журі.

По-друге, звертає себе увагу той факт, що журналіст Соня Кошкіна навіть не ставить під сумнів прохід Петра Порошенка у другий тур і його неабиякі шанси на перемогу. Що зразу демонструє рівень довіри в штабах кандидатів до всіх оприлюднених останнім часом рейтингів. Тим більше, що навіть за рейтингам КМІС-Социс-Центр Розумкова Петро Порошенко різко пересунувся з 7-го місця на 2-е – а до виборів ще до бісової мами часу.

По-третє, очевидно, не все ладно у таборі самих екс-регіоналів – про це в статті Соні Кошкіної говориться прямо. В той час як фірташевська частина оппо-блоку (Бойко & Co) вже зараз готова об’єднуватися з партією «За життя» Мураєва-Рабіновича-Медведчука, ахметівська частина – категорично проти і наполягає на своєму кандидаті у президенти. І отут ахметівська частина оппо-блоку по факту іде на конфлікт з Москвою. Справа в тому, що «За життя» Мураєва-Рабіновича, це – Медведчук. А Медведчук – це прямий канал комунікації з Кремлем, і певно – єдиний. Після виходу з під контролю України Криму і третини Донбасу, очевидно, перемогти оппи можуть лише гуртом і лише за допомоги (в першу чергу – фінансової та інформаційної) Москви. Тому ахметівську частину безперечно будуть дожимати. Але.

Всі ці плани якось дивно не враховують іншого старого партнера Віктора Медведчука – Юлію Тимошенко. Про довгу історію її партнерства з кумом Путіна я вже писав, тягнеться воно з 2005 р. за одними джерелами, або з 2002 – за іншими. Той факт, що Юлія Володимирівна в своїй риториці старанно уникає термінів «окупанти», «терористи» та почасти відверто озвучує тези Москви, наводить на думку, що на підтримку Кремля вона розраховує не менше за регіоналів. А історія другого прем’єрства ЮВТ доводить: ворогувати з Кремлем на словах, і дружити із ним в реальності, Юлії Володимирівни – як чхнути. Але…

Існує ще й третя сторона, яка також явно бореться за прихільність Москви. Це – кандидат Анатолій Гриценко. В його орбіті нещодавно з’явився Віктор Балога, пан-повелитель Закарпаття і людина також пов’язана з Медведчуком - «завдяки якій Медведчук пішов у велику політику» (за словами самого Балоги). По-друге – пригадаємо останні месседжи Гриценка – знову таки, ніби списані з російських пропагандистських рупорів. По-третє, вже був прецедент, «Майстер-клас» екс-міністра Гриценка у «ICEUR» - ущент проросійському «Міжнародному центрі дослідження відносин Росія-ЄС» у Відні, прямо напередодні візиту до Відня Путіна. Зрештою – Анатолій Гриценко й сам заявляє, що він веде переговори з «адекватною частиною російських еліт, яка має вихід на Путіна». Все зрозуміло?

«Так на чиєму ж боці Медведчук?» - запитаєте ви. Справді, не може ж він підтримувати водночас усіх? Не може. І не підтримує. Отут я висловлю свою власну особисту думку.

Розумієте, Кремль не знає, хто саме вийде у фінал виборчих перегонів і на кого йому треба ставити. У статистику Кремль не вірить – гарно знає їй ціну. Дослідженням своїх політтехнологів він не вірить так само – хвалені російські політтехнологи ЗАВЖДИ провалювалися на українських виборах. Що робити, коли ти бачиш кількох потенційних кандидатів у свої союзники, але поставити мусиш лише на одного? Відповідь – ти влаштовуєш серед них змагання і ставиш на переможця. А доти – ти ведеш переговори з ними усіма. Обнадіюєш, посміхаєшся. Але підтримкою – не балуєш. Нехай спершу вони бодай у другий тур вийдуть, а вже тоді…

Це й відбувається. За всіма казочками про нібито низький рейтинг Петра Порошенка, його найбільш реальні опоненти наразі змагаються не за перемогу у виборах, а ведуть виснажливу «битву за Москву» - за її прихильність у другому турі. Простіше – борються за прохід у другий тур. Проти кандидата Петра Порошенка.

І це відчувають уже навіть пересічні громадяни. Згаданий останній рейтинг від КМІС-Социс-Центру Розумкова показав, на думку українців, рейтинг кандидатів у перемозі яких зацікавлена Москва очолюють Володимир Бойко (46,5%), Вадим Рабінович (38%) і Юлія Тимошенко (28%).

Дмитро "Калинчук" Вовнянко


Loading...
Loading...