В Україні є улюблена гра влади: «Якщо гроші не вкрали — значить, злочину не було». Це дуже зручна формула. Вона дозволяє красти, а коли спіймають за руку — казати: «Ми ж не встигли заплатити, значить, ми святі». Але в оборонці ця формула не просто брехлива. Вона смертельна. Схема корупції починається не з транзакції в казначействі. Вона починається в той момент, коли державний інтерес підміняється приватним.
І саме це сталося в історії з бронежилетами, де головними дійовими особами виявилися міністр оборони Рустем Умєров та найближчий друг Президента Тімур Міндіч.
ВІЙНА ДВОХ СВІТІВ
Поки на фронті бронежилет — це різниця між життям і смертю, в кабінетах Міноборони — це просто бізнес-проєкт. Поки солдати шукали надійні плити, чиновники шукали надійних «своїх». У розпал війни в тендери на постачання захисту для армії зайшли компанії, які не мали нічого: ні досвіду, ні ліцензій, ні виробництва. Це були класичні «прокладки»-одноденки: ТОВ «Фортеця Захисту» та ТОВ «Мілікон». Єдине, що вони мали — це правильного власника. Ним виявився Тімур Міндіч — фігурант розслідувань про розкрадання в енергетиці, друг дитинства Володимира Зеленського і людина, яка втекла з України за кілька годин до обшуків.
АРХІТЕКТУРА ЗРАДИ: ЯК ДОТ ПРАЦЮВАВ НА МІНДІЧА
Департамент оборонних закупівель (ДОТ) мав би відсіяти ці фірми на етапі подачі документів. Але замість цього ДОТ почав грати в піддавки:
Зниження планки: Кваліфікаційні критерії були переписані так, щоб «одноденки» могли пройти.
Ігнорування ліцензій: Компанія «Фортеця Захисту», не маючи ліцензії на виробництво броні, була визнана переможцем тендеру.
Підміна зразків: Коли знадобилося показати товар, інша фірма Міндіча («Мілікон») принесла на тест бронежилет... «Фортеці Захисту». І ДОТ це проковтнув.
Це не халатність. Це — свідома, спланована диверсія. Коли на тендер виходила реальна компанія з ліцензією, ДОТ просто скасовував торги, бо перемагати мав лише «свій».
РОЛЬ МІНІСТРА: СПІВУЧАСНИК ЧИ СПОСТЕРІГАЧ?
Рустем Умєров любить вдавати з себе технократа, який «наводить лад». Але матеріали розслідування НАБУ малюють іншу картину. Зафіксовано, що міністр:
- знав про участь компаній Міндіча.
- знав про інвестиції в цю схему.
- впливав на рішення ДОТ, щоб забезпечити перемогу потрібним фірмам.
Умєров був не жертвою обману. Він був архітектором вертикалі, яка обслуговувала інтереси друга Президента. І коли Державна аудиторська служба (ДАСУ) двічі (!) вказала на незаконність тендеру, ДОТ не просто проігнорував це — він подав на аудиторів до суду. І програв. Але навіть програш у суді не зупинив схему.
ЧОМУ ГРОШІ НЕ ПІШЛИ?
Влада каже: «Ми ж не заплатили, значить, ми молодці». Брехня. Гроші не пішли не тому, що міністр схаменувся. Гроші не пішли тому, що військові на фронті відмовилися приймати лайно. Солдати, отримавши зразки, склали акти про невідповідність. Бронежилети Міндіча не тримали кулю. Вони були потенційними трунами. Саме принциповість військових, а не чесність чиновників, врятувала бюджет і життя. МО хотіло купити. ДОТ хотів заплатити. Міндіч хотів заробити. Але армія сказала «ні».
ЕПІЛОГ: ВТЕЧА І НАГОРОДА
Чим закінчилася ця історія для фігурантів?
Вікторія Виноградова, відповідальна за тендери в ДОТ, не була звільнена чи посаджена. Її підвищили і перевели в Агенцію оборонних закупівель. Це класичний маркер системи: за лояльність до схем нагороджують.
Тімур Міндіч спокійно виїхав з України на VIP-таксі за кілька годин до того, як до нього прийшли детективи. Його випустили, бо система своїх не здає.
ВИСНОВОК
Бронежилетна справа — це діагноз. Це не «помилка менеджменту». Це завершений замах на розкрадання в особливо великих розмірах і на вбивство власних солдатів через постачання неякісного захисту. Те, що транзакція не відбулася — це не виправдання. Це доказ того, що єдина здорова частина держави — це ЗСУ. А Міністерство оборони під керівництвом Умєрова перетворилося на сервісну службу для друзів Банкової, які готові заробляти навіть на смерті.
Брехня про те, що «не вкрали — не злочин», має стати токсичною назавжди. Спроба вкрасти в армії під час війни — це вже зрада. І вона має каратися, навіть якщо злодій не встиг добігти до каси.
