Перед тим, як оцінити будь-які можливі «угоди про переговори», зробимо один висновок, який поки що виглядає фундаментальним. Він витікає з того, що Трамп і його команда жодного разу однозначно не заявили про продовження воєнної підтримки України.
Новий лідер і його адміністрація займають протилежну до Байдена стратегію – припинити війну в Україні. За будь-яку ціну. Дати Трампу Нобелівську премію миру.
У дні закінчення своєї місії Байденом провідні американські газети все більше писали про провал стратегії Байдена у підтримці України й війни з Росією.
Стримування Росії не вдалося, але вона завдяки йому не змогла добитися стратегічної перемоги на полі бою. «Росія не може виграти, але Росія не може програти» виявилось стратегічним тупиком, яке привело до тяжкої й непередбачуваної війни на виснаження.
Разом з тим, така філософія Байдена перетворила Україну у воєнну державу, загартувала націю і перетворила ЗСУ у найбільш потужну воєнну машину на європейському континенті.
Вона не виключила, а сприяла, давала час на відродження національного супротиву і нанесення Росії важких воєнних поразок, які могли б не лише зупинити Путіна, але й зробити продовження війни неможливим.
Тому, не скільки поганою була стратегія Байдена, як невдалою, недостатньо сильною була стратегія українського воєнно-політичного керівництва. Воно робило і продовжує це робити сьогодні, – ставку на зовнішню силу. Вона не була гарантована, її обʼєктивно не існувало і не було на це часу.
Лише на тлі дій Трампу і його команди ми прикінцево зрозуміємо силу і слабкість рішень президента Джо Байдена. Але проблема зовсім в іншому: Україна є найслабкішим гравцем, ланкою в геополітичній грі, яку буде вести Трамп.
Крім випадку, що не Україна, а Європа інтегрується в неї. Тобто візьме на себе всю відповідальність за оборону України, розширення власної участі у протистоянні з нею і протидії Трампу чинити несправедливу угоду з Путіним.
Це вже було. І може повторитися. Ми переконані, що історія не ходить по колу. Але вона непередбачувана, і часто, як сліпий кінь, ходить безкінечно навколо колодязя, здобуваючи з нього воду.
Невілл Чемберлен. Понад 80 років тому він тричі зустрічався з Адольфом Гітлером, намагаючись уникнути поширення війни в Європі.
Третю спробу зустрітися з Гітлером 21 століття збирається реалізувати Дональд Трамп. Одним порухом руки він зніс зі столу існуючу до цього геополітичну матрицю. Вона й без того була невиліковна.
За відсутності іншого, нового світового протоколу співіснування в умовах ще незрозумілої гібридної асиметричної глобальної війни він робить те, що найбільше вміє – застосовує у політиці бізнес-стратегію.
Путін не розуміє і недооцінює Трампа і його замисли, логіку, як ринкового, біржового гравця, який реально володіє головною світовою біржею і контролює його ринок. Він без особливих проблем вдається до несподіваних спекулятивних операцій з наміром за безцінь купити Гренландію, наприклад, або захмарно дорого за один день капіталізує мемкоїн свого імені на 883% і збільшить свої статки вдесятеро.
В липні 2017 в Гамбурзі на G-20 Трамп запав на Путіна. В ще більшій симпатії до нього він покинув саміт в липні 2018 року у Гельсінкі. Саме тоді майстер КГБшної вербовки й психологічної обробки переконав американця в незначущості України, яку взагалі той не згадав у своєму виступі за результатами перемовин.
З цим Дональд Обраний жив аж до цього часу. Путіну все, Україні – жорстокий закон реальності. Росії треба заплатити, щоб зупинити вогонь і піти на поступки для миру.
