Вчора я подивилась інтерв’ю Допи, яке він днями давав ЛєноБондаренко в її авторській програмі, яка називається «Єжу понятно» (святий дух при хаті). Допа то така чесна давалка, яка дає виключно ватним тьотям штибу Влащенко чи Бондаренко, бо іншим давати то не по-пацанськи.
Так от, стосовно інтерв’ю. Одразу признаюсь: повністю подивитись я не змогла (воно триває годину і десять хвилин). Бо такий пекельний сплав концентрованих краси і розуму довго витримати неможливо, це засліплює, деморалізує і валить з ніг.
Але там є таймінг з ключовими тезами, тож можна було виокремлювати собі найцікавіші моменти і їх дивитись.
Початок інтерв’ю взагалі феєричний, це суцільний наїзд на Київ (по дорозі ще й на західняків накинув), Кличка, де все не так і все неправильно. Навіть кияни не такі, бо понаєхалі. Хоча ні, трохи не так. За традиціями жанру, Допа спочатку навернув на Порошенка, а потім вже на решту. Бо канони ж, куди без них.
«Когда все «коренные киевляне» уезжают во Львовскую и Тернопольскую область копать свои огороды, то оставшиеся киевляне выходят, они даже улыбаются по-другому» (кінець цитати). Від цієї фрази я повністю прєісполнілась, бо вона прекрасна з усіх боків, настільки очевидно Добкін намагається зіштовхнути лобами західні регіони країни і Київ, до того ще й показує, де у Допи вавка.
Але найбільший цимес в тому, що ця фраза звучить від людини, яка не є корінним киянином, при цьому Допа довгий час працював і мешкав саме в Києві, і ніде йому не натирало. Вочевидь щиро вважає, що присутність в столиці такого яскравого даймонда це неабиякий подарунок. А ще у Допи є птахофабрика, яка розташована… на заході України. Тобто якась така фраза по Фрейду вийшла, мабуть дідо зараз посміхається в бороду. І взагалі, кандидату на посаду мера Харкова починати з навалювання гімна на мера Києва це ололо. Ти взагалі в яке місто мером йдеш, чувак, альо?
До речі, про Мішині вавки. Допа щиро вважає гасла «Слава Україні — Героям слава» «бендеравскими». І йому відверто не подобається те, що ці гасла вийшли вже на національний рівень, прийшли в армію і навіть в футбол. В інтерв’ю він цього навіть не приховує. Взагалі в цьому питанні Допа вивів рівняння «національне = рагульське». Його корчить як від мови, так і від символіки з атрибутикою. Але зрештою тут нічого нового, він завжди таким був.
Дуже смішно, як Добкін досі експлуатує мертвого Кернеса. Він так прямо і артикулює, що Харків — це місто «Кернеса-Добкіна», ніяк не злізе з цієї таратайки. Але по-справжньому я заволала, коли Допа краєчком натягнув на себе ще й замах на Кернеса. Сказав, що в той самий день, коли було поранено Гепу, був замах ще й на нього, Допу, але йому вдалось тоді «унєсти ногі». Це було так несподівано, що я аж зависла ненадовго з відкритим ротом, бо уявила собі Мішу, який «уносіт ногі» від ворожих асасинів. Спарцмєн, йопта. Потім реготала, звісно.
І ще цікавий штрих. Добкін в інтерв’ю сказав «парк Шевченка». Та справа в тому, що корінні харків’яни, у яких немає городів і птахофабрик в Тернопільській області, точно знають, що в Харкові є сад Шевченка. Це зальот, Міша, навіть єжу понятно. Давай по-новой.
