Шлях Франсуа Олланда назад до президентства – справа майже безнадійна, проте внутрішні чвари в його партії дають йому шанс, пише європейське видання Politico.
Як зазначає видання, Франсуа Олланд завершив свою єдину президентську каденцію у 2017 році всього за кілька місяців після того, як його рейтинг схвалення впав до жалюгідних 4%, а його перебування при владі найкраще запам’яталося за кордоном горезвісною подружньою зрадою – поїздкою на скутері до акторки "на круасани".
Тим не менш 71-річний соціаліст, якого критики прозвали "Фламбі" – за назвою желеподібного заварного десерту, нині придивляється до ризикованого шляху назад до Єлисейського палацу. Олланд повернувся в активну політику у 2024 році, здобувши місце в парламенті, а в останні тижні досить прозоро натякав, що готується знову балотуватися на президентських виборах наступного року. За даними більшості опитувань, ультраправе "Національне об’єднання" має непогані шанси на перемогу.
"Я готуюся", – сказав Олланд тижневику Marianne, який минулого місяця виніс цю цитату на першу шпальту.
"Те, що поставлено на карту на президентських виборах [2027 року], має величезне, історичне значення. Для Франції, але не тільки для Франції, – заявив Олланд минулого місяця в ролику, опублікованому в соцмережах. – Те, як проголосують французи, визначить майбутнє Європи, а можливо, навіть глобальну стабільність".
Як зауважує Politico, йому доведеться видертися дуже високо. Два опитування перевіряли можливість його повернення у 2027 році – і в обох колишній президент отримував менше ніж 10% голосів, що значно нижче за показники нинішніх фаворитів і, отже, не дозволило б йому пройти до другого туру.
Втім, зауважує Politico, в Олланда все ж є вузька стежина: стати королем на згарищі того, що залишилося від його Соціалістичної партії. Соціалістів настільки роздирають внутрішні чвари, що вони не можуть домовитися ані про кандидата, якого варто висунути, ані про процедуру його обрання. Конкуренція не вщухає й на правоцентристському фланзі, де кілька кандидатів уже включилися в перегони.
Олланд сподівається, що за умов розколу серед соціалістів і вже переповненого поля кандидатів з усього політичного спектра він видаватиметься поміркованим виборцям найрозсудливішим варіантом.
"Якщо правий табір буде розколотий, для соціал-демократичного кандидата відкриється шанс пройти до другого туру", – вважає Андре Валліні, колишній державний секретар за часів Олланда, який зберіг із ним близькі стосунки. "Я вважаю, що він – найкращий кандидат", – додав Валліні, посилаючись на досвід Олланда в подоланні криз, зокрема хвилі терористичних атак, яка накрила Францію 2015 року, та у спілкуванні з главами держав, серед яких – путін.
Втім, зазначає Politico, Валліні, схоже, опинився в меншості. Кандидатура Олланда не викликає особливого захвату серед соціалістів. "Я не вірю в повернення Олланда. Повернення – справа складна. Та й ностальгії за ним не так уже й багато", – заявив один із впливових діячів партії, якому дозволили говорити анонімно задля відвертості.
Інший партійний функціонер зазначив, що публічно асоціювати себе з колишнім президентом досі непопулярно, зважаючи на те, як його жахливі рейтинги наприкінці каденції (одне з опитувань стало сумнозвісним, бо засвідчило: лише 4% населення схвалювали його президентство) тиснули на лівоцентристську партію в роки після того, як він залишив Єлисейський палац.
Результат соціалістів на минулих президентських виборах – коли колишня мерка Парижа Анн Ідальго набрала менш ніж 2% голосів, виявився настільки слабким, що змусив партію приєднатися до широкої лівої коаліції з радикальнішими силами, зокрема з ультралівим рухом "Нескорена Франція" Жан-Люка Меланшона, аби відновити потужніше представництво в парламенті.
Як зазначає Politico, партія досі розколота щодо того, якою мірою їй варто співпрацювати з іншими лівими силами.
Нинішній лідер соціалістів Олів’є Фор хоче, щоб партія взяла участь у відкритих праймеріз, аби уникнути розпорошення голосів і збільшити шанси лівих вийти до другого туру – найімовірніше, проти Жордана Барделли або Марін Ле Пен від "Національного об’єднання". Ультраправа партія чекає на рішення апеляції Ле Пен у справі про привласнення коштів, аби з’ясувати, чи зможе вона балотуватися в президенти наступного року.
Цій пропозиції протистоять значні фракції партії, серед них і Олланд, які наполягають, що соціалісти мусять висунути власного лідера. Фор, який не має підтримки більшості всередині партії, поки що відмовляється виносити на внутрішнє голосування ані питання висування соціалістичного кандидата до літа, ані участь у праймеріз.
Минулого місяця близько третини керівництва партії на чолі з Борисом Валло, головою фракції соціалістів у парламенті та противником загальнолівих праймеріз, пішла зі своїх посад на знак протесту проти того, що вони назвали браком внутрішньої демократії в партії.
Натомість частина членів партії закликала соціалістів підтримати лівоцентристського депутата Європарламенту Рафаеля Глюксмана, який формально не є членом партії, але очолював її список на двох останніх європейських виборах і нині є найсильнішим лівоцентристським кандидатом у рейтингах.
Проте, як зауважує Politico, нове покоління соціалістів прагне посунути партію далі вліво.
Минулого місяця партія представила свій "проєкт для XXI століття" – документ, у якому викладено оновлену ідеологічну стратегію соціалістів. У ньому йдеться про "радикальну податкову політику в ім’я справедливості", зниження мінімального пенсійного віку та підвищення мінімальної заробітної плати.
"Ми переконані, що ера соціал-демократії позаду, бо світу, який її породив, більше не існує", – заявила на пресконференції євродепутатка Хлое Рідель, яка допомагала готувати документ.
Олланд не погоджується. Колишній президент, який досі гордо називає себе соціал-демократом, відмежувався від партійної лінії щодо зниження пенсійного віку та наголосив на потребі вийти за рамки того, що він назвав "простими рішеннями".
"Усі хочуть, щоб мінімальну зарплату підвищили, але є економічні обмеження, з якими доводиться рахуватися", – сказав він минулого тижня в ефірі французького громадського телебачення.
Вирішальним для кандидатури Олланда може стати момент напередодні президентських виборів, які мають відбутися у квітні 2027 року. Якщо сильна лівоцентристська кандидатура так і не з’явиться, то непопулярна, проте впізнавана й досвідчена постать може виявитися найсильнішою картою в слабкій колоді.
"Кандидатури мають оголосити в грудні, а сильніша з них вирізниться в січні чи лютому, – сказав Олланд минулого тижня. – Усе, що відбувається до того, – лише підготовка".
