Вибачте, мені байдуже на церкви та собори.
Це бізнес. Це система франчайзингу, де кожен окремий підприємець (хто керує даним філіалом) заробляє гроші.
Колись до війни (до справжнього початку війни, до 2014 року) зайшла до церкви на вулиці Артема, в Донецьку. Висить прейскурант, прямо біля вхідних дверей:
- Вінчання - ... грн
- Хрещення - ... грн
- ...
- ...
Список був суттєвий.
Я може і хотіла зайти всередину, але зрозуміла, що це магазин. Магазин, який навіть не може чесно назвати себе магазином. "Косить" під платонічне кохання, а насправді там дещо інше.
- Доброго дня! А скільки коштує освятити автівку?
- А яка марка вашої автівки?
- Яка різниця, якої марки?
- Від цього залежить ціна...
Це вже інша спроба. Інша церква. Навіть не знаю, нащо пробувала. Ну і все. Як відрізало.
Ми бабусю ховали. Заплатили по ціннику. Нам виставили якийсь, не пам'ятаю, як його назвати - коли замовляєш зірку для концерту, і вона пише список забаганок. В якому номері її поселити, які квіти повинні стояти на підвіконні, які фрукти лежати на столі... Я тоді мовчки стояла у дворі, позаду всіх, і сприймала це за якийсь сюр. Люди брали участь у цьому, тому що так прийнято. Кимось прийнято. Так, бабуся так хотіла би, тому заради неї й замовили...
Але це все показне. Якесь спотворене. Якесь потурання релігійним правилам, розробленим задля існування філіалів церкви. Люди в моєму розумінні платять за можливість не виглядати іншими, не виглядати дивними. Бо ж інші не зрозуміють. Те, що у тебе всередині, у що і як ти насправді віриш, - воно все завалено ось цією мішурою з оплачених молебнів, вивчених текстів молитви, показово чемних виразів облич. Я не бачу тут правди. А тому не вірю цьому бізнесу, його представникам. Професійні психологи набагато чесніші в плані лікування стану людини. Якщо вже називати речі своїми іменами.
Собор можна сприймати лише як будівлю, над якою попрацювали майстри. Шкода їх роботи. Але говорити, що там є якась душа...
Її спочатку кожен пошукав би всередині себе. Було би набагато менше людей, якими маніпулюють.
P.s. Розумію, що така позиція - це як відкрити двері ногою, комусь нечемна та чужа. Але ж це і є власна думка. Яка є. Хтось же знайдеться такий, як я).
Дякую.
