О! Точно!
Колись довелося мені працювати інженером на будівництві в одній приватній фірмі. Власником був колишній бухгалтер великої мережі підприємств. Ще при совку. І от в «буремні 90» начальство цієї мережі спритно обанкрутувало її і «приватизувало» всі найкращі шматочки власності. Бухгалтеру дісталися кілька працюючих точок і приміщень в «смачному» районі. За символічну ціну. Типу як зараз отримати за одну гривню котедж з басейном і за дві гривні працюючу СТО і супермаркет із складом.Тобто із грязі в князі. Тупо вкрали. Ну система була десь така - «збанкрутіле» підприємство оцінювали у тисячу карбованців і «змовники» купували його за цю тисячу. При реальній ціні у мільйони.
Переклали папери з однієї купки в іншу, і державна власність в один момент стала вже приватною.
Тупо вкрали і поділили між собою.
Нову власність бухгалтер записав на свою дружину і здав все в оренду під торгові точки.
Дрібні підприємці платили оренду готівкою в доларах. В ті часи. Не знаю, може і зараз платять.
Бугалтер із плюгавого і нікчемного чоловічка, миттєво став «успішним бізнесменом» і «поважною людиною».
Ну алкоголіком він і раніше був.
Але тепер , оточивши себе челяддю і сраколизами, почувався намісником Бога.
Пити він починав зранку і до обіда був уже готовий. Він надягав чорні окуляри, щоб не було видно його посоловілих очей, і «обходив дозором» свою бізнес імперію. Добирався і на будову(дурні гроші дозволяли будувати більярдну чи стриптиз клуб. Всі ці прожекти прогорали, але бугалтер не спинявся і знову щось там будував і перебудовував в міру своєї фантазії)
На будові завжди було багато людей. Ну така специфіка роботи.
А для «новоспеченого нуворіша» конче потрібна була аудиторія, щоб похвалитися своїм успіхом і багатством. Бо для чого гроші, якщо нема перед ким похизуватися і вивищитися? До речі золоті унітази із тої ж серії.
І от, бухий в зюзю , колишній бугалтер-злодій, зупиняв роботу і починав нас «вчити життю» і розказувати як стати успішним підприємцем і передовим бізнесменом. Так, ніби ми не знали, з чого взявся і функціонував його «бізнес».
Звичайна крадіжка, «чорний нал» і хабарі в податкову і міліцію.
Він був переконаний , що несе світло істини і є пророком бізнесу. Як Карл Маркс, чи шось таке.
Також полюбляв просторікувати про «понятія», ухиляння від податків, і як правильно зняти проститутку. Це вже йшло бонусом до його «повчань».
Супроводжуючі сраколизи із обслуги кивали і показово захоплювались черговими «перлами» свого хазяїна.
А нам було противно.
Всі чекали , коли воно вже піде собі бухати в якийсь ресторан чи казіно, забере челядників і позбавить нас своєї огидної присутності.
Запамʼятався момент, коли , після чергового застілля, він прийшов на будову «проповідувати», а зʼїдене і випите почало бурхливу реакцію.
І серед промови чувак голосно і протяжно перднув. Зупинився , оглянувся на свої штани, повернувся до аудиторії, підняв палець і сказав: «О! Точно!»
А сраколизи радісно заплескали в долоні.
Цей «новітній Лі Кван Ю» потім вставив золоті зуби, на місце тих, які вибила йому дружина, коли впіймала з коханкою, і виїхав в Крим у куплений маєточок.
Я вже забув про цього «бізнесмена» і його «фірму», але тут раптом виліз Єрмак із своєю зустріччю із студентами.
