Що мене найбільше вразило в паркетному інтервʼю родини Зеленських придворним плюсам, так це нахабство. Зеленський заявив, що як йому вдасться ще щось зробити, тоді він прийме рішення, чи йти ще раз.
Пане Зеленський, час обіцянок давно минув.
6 років тому ви вискочили на придворних плюсах і пообіцяли країну мрій. Де стрілятимуть салюти, а не гармати. Де молоді родини обиратимуть , жити їм в квартирах чи в будинках. Куди будуть повертатися , а не виїжджати. Ну й так далі.
Ви гадки зеленої не мали, що таке країна в час війни, яка почалася в 2014. Що таке міжнародна політика і наскільки жорстокий світ. Як розвивається наша Армія і економіка і як вам повезло, що ви отримали їх з великим запасом міцності. Ви мали пострадянські стереотипи щодо НАТО. Ви жили помстою до попередників і не терпите іншої думки.
Ваша команда складалася з випадкових людей, здатних лише руйнувати. А будувати хіба що дороги, благо, силові структури всі тепер з лояльних і закривають очі на це шестирічне вкатування бюджетних мільйонів в асфальт. Замість готуватися до війни, коли вам про це кричали всі західні розвідки і партнери, ви звинувачували Захід і опозицію в «нагнітанні».
Окрема тема- це надії Зеленського на план Трампа. Нагадаю, місяць тому всю країну, сільські і селищні ради гвалтували голосуваннями на підтримку плану Зеленського. Тепер концепція змінилася і папірець викинули в смітник. Хто ж про це згадає?
Питання про вибори Верховному Головнокомандуючому, в якого летить фронт, дійсно звучать дико…
Й так, нам сьогодні як ніколи потрібна єдність. Навіть більше, ніж в 2022. Єднаємося навколо ЗСУ.
