Колись давно, коли я ще працював в фінансовому секторі і займався продажем фінансових продуктів (фінансування, страхування, ОВДП), то через специфіку діяльності досить непогано вивчив корпоративний сектор України.
В кожній галузі знав ключових гравців, знав хто власник і хто керує компанією. Декого навіть знав особисто. Ну тобто, якщо пройтись по кожній окремій галузі (горілчаній, молочній чи іншій галузі), то в мене всюди були контакти.
Причому здобував я ці контакти досить важкою і наполегливою працею. Це я зараз відомий в певних колах блогер, а колись був ноунеймом. І для того щоб вийти на необхідних осіб, то мені треба було трохи попотіти. Спочатку знайти хто там директор, потім знайти спосіб як обійти секретаря, далі переконати людину зустрітись зі мною і щоб в майбутньому продати їй свої послуги, ті ж самі ОВДП. Також я їздив постійно на виставки, знаходив необхідних людей в соцмережах і навіть на вулиці, бо памʼятав обличчя).
Так ось. До чого це все я розповідаю?
Перед тим як стати блогером-аналітиком, то я досить непогано вивчив структуру економіки України. З позиції мікрорівня. От наприклад я чудово розумію, що в Україні досить розвинена власна харчова промисловість, яка довгі роки задовольняє потреби внутрішнього ринку. Тому коли хтось каже, що нам треба розвивати свою переробку, то часто це викликає неприйняття з боку деяких осіб, які знають ситуацію з середини.
А насправді ж, проблема полягає не в тому, що в нас нема переробки. Проблема полягає в тому, що ця сама харчова промисловість в масштабах держави і на фоні експорту зернових, майже непомітна!!!
З промисловістю аналогічна проблема. В нас зараз є тисячі виробників різної техніки та обладнання. Лише одних виробників дронів 200 шт!!! Просто в масштабах держави, вони непомітні взагалі. Ну умовно, якщо в нас 6000 виробників техніки, де в середньому на кожному підприємстві працює 50 працівників, то це лише 300 тис. Звичайно що для багатомільйонної країни, з 15 млн працездатного населення, це дуже мало!
Просто я зараз дивлюсь на проблему з макрорівня, при цьому володіючи інформацією на мікрорівні.
Тому проблема не в тому, чи є в нас щось чи нема. Проблема чи достатньо наявних потужностей щоб змінити структуру економіки.
