ДБР порушило чергову і безперспективну справу з формування 155-ї механізованої бригади «Анна Київська», з якої ще до першого пострілу втекло 1700 військовослужбовців. Навіть якщо й винних знайдуть або призначать, подібні ситуації будуть повторюватись і повторюватись.
Потрібна докорінна зміна стратегії й людей, які критично не справляються з викликами. Нагорі. Це найскладніше, найважливіше і найбільш пріоритетне завдання верховного головнокомандувача.
Потрібно якнайшвидше зупинити кризу управління обороною, без чого неможливо говорити, найперше, про стабілізацію фронту і планувати контрнаступальні операції. Без цього жодні мирні переговори з Росією неможливі. Навіть якщо Білий дім Трампа перший повісить Білий прапор.
Герасимов зі своїм Генштабом повністю перебудував тактику ведення війни в Україні. Він скористався тим, що не зробили українські генерали.
Війна «тисячі порізів», безперервні штурмові удари невеликими групами, які чіпляються навіть в мінімальній кількості за рубежі української оборони, за ними йдуть наступні штурмові загони з бронетехнікою, дальше треті, четверті, пʼяті. Поки не заходять в тил зріджених і стомлених бригад і батальйонів. «Кліщі» стискаються, логістичні шляхи перерізаються.
«Мішок», «кишеня». Або оточення і розстріл, або неминучий вихід із втратами. Так сталося на початку 23 року із Соледаром. Десь в цьому часі воєнна стратегія війни, як єдино можливого способу зупинити російську агресію і, врешті, добитися її воєнної поразки, була замінена політичною. Досить ексклюзивною, креативною, новаторською і несподіваною.
Спочатку главу держави переконали викликати Путіна на килим і помірятися силами. Глобальний мирний саміт. Ідея проста і далеко не безнадійна. «Гамбіт» для великих гросмейстерів. Обʼєднати країни фактично всього світу, Глобальний Південь на чолі з Бразилією, Африку на чолі з ПАР і Африканським Союзом, Азію на чолі з Китаєм, окремо Індію, Туреччину, а союзники будуть поряд.
Розкрити статут ООН і прочитати Путіну про суверенітет, територіальну недоторканість і право націй на самовизначення. Такий собі мирний трибунал над великим «бункерним стратегом».
З іншого боку – світова антиросійська коаліція. Врешті – провал. Причини настільки очевидні, що їх і не варто обговорювати. У 24 році ситуація стала ще гіршою. Авдіївка нанесла невиліковну травму ЗСУ.
Главком Сирський не зробив, не зміг, не дали, не було ресурсів. Ми відступаємо цілий рік. На кінець року росіяни пройшли від Авдіївки 40 км і знаходяться на околицях Покровська. Захоплені Вугледар, Очеретине, Гродівка, Селидове, Красногорівка, Українськ, Гірник і ще десятки й десятки українських сіл і селищ.
Близькі до захоплення Курахове, Торецьк, Часовий Яр, де тривають міські бої. Завдяки створеному на річці Східний Оскіл плацдарму є серйозна загроза захоплення Куп’янська. Ще трохи, як впаде Курахове і Велика Новосілка, почнеться штурм Покровська і вихід на Словʼянсько-краматорську агломерацію. ISW і Deep State називають 3,3 тисячі квадратних кілометрів захоплених Росією у 24 році.
Аналітики говорять про повзуче просідання лінії фронту, яке почалося на рубежі 23/24 років. Мовби причина у втраті ресурсу, який був зібраний партнерами на контрнаступ. Тобто боєприпаси, бронетехніка і треновані на полігонах НАТО бригади.
Потім відсутність 6 місяців поставок зброї від США через блокування допомоги Конгресом, коли за президентом, 14 новостворених бригад були недоукомплектовані.
Поряд з цим – некомплект сухопутних військ, які тримають «нуль». Якщо в листопаді 23 року Росія почала (за ISW) «крипто мобілізацію», масове вербування мобіків за гроші, то Україна відмовилась від цього кроку. Це при тому, що Залужний водночас в The Economist закликав терміново нарощувати резерви. Плюс 500 тисяч. Він був закритикований Офісом. А потім президентом разом із новим главкомом.
