Вчора вночі ЄС погодив €90 млрд для України на 2026–2027 роки (взагалі, нічні рішення у мене завжди викликають підозру - вже вибачайте за скептицизм).
Ці гроші - не грант, а кредит, який Україна має повернути. Так, безвідсотковий. Але все одно - борг.
Фінансування дає змогу:
- оплачувати важливі державні видатки;
- утримувати ЗСУ на належному рівні;
- підтримувати критичну інфраструктуру.
Це важливо, бо з березня нас міг очікувати великий фінансовий розрив. Україна лишається сильно залежною від зовнішніх запозичень.
Ці кошти — лише дві третини від реальних фінансових потреб України на 2026–2027 роки. За різними оцінками, наша потреба в дофінансуванні становить близько €135–137 мільярдів. Решту доведеться шукати - і ще не відомо де.
Російські заморожені активи не зачепили. Частина країн ЄС (традиційні «друзі Москви») заблокувала їх використання. Тому Кремль може поки що видихнути. Знову є час для торгів.
Це рішення демонструє солідарність з Україною, але показує загострення внутрішніх розбіжностей в самому ЄС. Особливо в питанні, хто має платити за війну - агресор чи платники податків.
Але в ситуації безвиході ми не можемо не подякувати і за це.
