Зараз у держслужбовців біда-бідушка: по всіх областях спустили рознарядку про святкування 16 лютого Дня Єдності (імені Зеленського).
Ну то ж нічого, що у нас вже є день Соборності України. Усе, що було до Найвеличнішого – історією не вважається. Або було чимось таким, про що можна сказати:
- А, чекай, це ще було за царя Гороха (не плутати з ви зрозуміли з ким).
Або:
- Ой, ти згадав, це ж було у кам’яному віці.
Усі подвиги починаються із Зеленського. Навіть якщо ви вже єдналися у своєму житті і кожного разу виходите на ланцюг Єдності 22 січня – то не щитається.
Тепер правовірно буде лише 16 лютого. А не 20-го, коли у 14-му билась і плакала вся країна. І спільні жертви нас поєднали у націю.
Вовчик тоді не плакав, а сміявся, йому було не до цього. Ну ось тепер і святкуйте.
А бідних чиновників в обласних і районних адміністраціях тепер заставляють спішно придумувати, як відзначити цей день з розмахом. Тисячі людей по всій країні пишуть сценарії, сидять на обзвоні (щоб завтра організувати масовку). І шукають стрічки.
Щоб догодити царьку – тисячі людей у кіпіші.
От ми відбиваємося від Росії і її пост совка. А тут наш президент будує нью-совок. Але виходять Нью-Васюки.
Я не маю потреби і не хочу єднатися з президентом. А народ обєднався вже з 2014-го.
А виходить – Зеленський лише зараз хоче до нас примазатися. Але тут же – очолити все єднання.
А тепер уявіть: Путін все ж позадкує, відведе війська.
Володимир Олександрович оголосить це своєю перемогою.
Ну і десь ЗСУ збоку. А він гєнєралісімус.
З усіх утюгів звучатиме, що незважаючи на залякування союзників, на бажання російських яструбів – Путін злякався саме його.
Оголосить Дєнь пабєди. І ви усі забудьте про Покрову чи 9 травня.
Шашлики тепер треба буде їсти тільки у день перемоги Зеленського.
Про це знімуть фільми і напишуть пісні. Жека Лисий і хор Вірьовки ці пісні заспівають.
Єдине, що мене радує.
Ніхто не зможе заборонити нам сміятися з цього. І з величі нарциса.
