Коли президент Росії Володимир Путін видавав свою чергову статтю на історичну тему, про єдність українців та росіян, чи проголошував промови про виключно російські перемоги у Другій світовій війні, західні політики та історики дивувалися тому, як багато часу займає зацікавлення історією у сучасного політичного лідера.
Натомість для українських істориків ця риторика звучала знайомо. Ті, хто працював з архівами КҐБ, впізнавали її стиль і головні сигнали, спрямовані на упокорення та знищення українців як окремої нації. Тому за обговоренням минулої війни вони впізнавали обриси війни майбутньої.
Про це говорили українські історики, що працюють над темами сучасної історії по обидва боки Атлантичного океану, яких Центр Американсько-українських стосунків зібрав на конференцію у Вашингтоні 20 жовтня.
Історичні міфи є зброєю проти українців – В'ятрович
На думку відомого українського історика, першого керівника Інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича, історичні міфи були потрібні Кремлю для того, щоб виправдати агресію проти українців, адже, якщо українського народу немає, то немає сенсу в існуванні окремої української держави.
«Квазіісторичні міфи виконують кілька функцій. Вони грають важливу роль у мобілізації росіян у їхній конфронтації з українцями, сіють розбрат поміж самими українцями та використовуються для дискредитації українців по всьому світу», – вважає В’ятрович.
Особливо ефективно на Заході, на думку В’ятровича, російська пропаганда просувала тезу про виключно російську перемогу у Другій світовій війні та те, що Росія, навіть не Радянський Союз, «визволила світ від нацизму». На цій підставі Росія вимагала особливого ставлення до неї як держави, яка має право не поважати загальні правила та норми поведінки у світі.
Одночасно поширювалися міфи про українців як нацистських колаборантів. І якщо до відкриття архівів КҐБ багато дослідників вірили у те, що ці міфи з’являлися органічно і базувалися, зокрема, на складних історичних стосунках українців та євреїв, то дослідження архівних документів показали, що міф про українців як про нібито пособників нацистів був створений і поширений агентами КҐБ для дискредитації українців у діаспорі та для того, щоб вихідці з України українського та єврейського походження не могли діяти спільно.
Професор Королівського військового коледжу Канади Любомир Луцюк присвятив цій темі окреме дослідження, яке нещодавно вийшло книжкою під назвою «Операція Відплата». За словами Луцюка, операція радянських спецслужб почалася всередині 1970-х – на початку 1980-х років, коли в канадській та американській пресі з’явилися публікації про нібито «тисячі нацистських колаборантів», які переселилися до Канади і США після Другої світової війни.
Звинувачення були настільки серйозними, що у США та Канаді організували спеціальну комісію, що вивчала це питання. Зокрема, у Канаді вона була відома як Комісія Дешена. Робота цієї комісії тривала два роки і закінчилася висновком, що цифри можливих колаборантів були «завищені на 400%».
Також позиція українських організацій у Канаді полягала у тому, що звинувачення мають бути доведені у суді, на відміну від США, де достатньо було довести, що людина сказала неправду під час подавання документів на громадянство. І на цій підставі її можна було позбавити громадянства та видворити.
Українців змусили замовкнути про історію Голодомору
За словами Луцюка, хоча звинувачення щодо українців, які приїхали до США після війни, не мали під собою реальних підстав в абсолютній більшості випадків, спецоперація КҐБ була успішною, бо вдалося витворити образ українця як нацистського посіпаки, посіяти розбрат між українськими та єврейськими організаціями та змусити українців мовчати щодо однієї з найбільших трагедій в історії України – Голодомору.
Як пояснює Луцюк, більшість свідків Голодомору, походили з теріторії України, що перебувала під контролем СРСР і за післявоєнними угодами між союзниками в антигітлерівській коаліції, їх мали відправити назад до Радянського Союзу, бо лише ті українці, які походили з колишніх польських земель, могли залишитися на Заході.
Тож свідки Голодомору, щоб ще раз вижити, мали збрехати про своє походження. І якби своїми свідченнями про Голодомор вони б себе викрили, то їм загрожувала депортація до СРСР, розповідає Луцюк.
З набуттям незалежності українці показали, що нічого не забули – Ясиневич
Проте, якими б успішними не були старання радянських і пізніше російських спецслужб, вони прорахувалися з українцями, зауважують історики, які брали участь у зустрічі у Вашингтоні.
Говорячи про «Шлях України до зрілої державності», – а так звучала тема конференції, – її учасники наголошували, що творення спільного погляду українців на своє минуле було складним процесом.
За часів президента Віктора Януковича були спроби закрити архіви і розпочалися переслідування істориків, зокрема кримінальну справу відкрили на львівського історика Руслана Забілого, намагаючись залякати дослідників.
Влада, що була залежна від Росії, намагалася повернути українців у ту парадигму, в якій вони існували десятиліттями, коли їх привчали думати, що ті, хто пригноблювали прагнення українців до свободи, були героями, а борці за незалежність, наприклад вояки Української повстанської армії, вважалися злочинцями.
«Ставлення до УПА формувалося на основі незнання», – наголосила у своєму виступі українська громадська діячка та експертка з комунікацій Ярина Ясиневич.
Але зміцнення української ідентичності вело і до бажання українців її захищати. Наприклад, як зауважила Ясиневич, соціальні відеоролики Інституту національної пам’яті до 85-ї річниці Голодомору мали гасло «Ми пам’ятаємо. Ми сильні», і в ньому наголошувалося, що українці і тоді чинили спротив, організовуючи повстання, жорстоко придушені комуністичною московською владою.
Тоді ж, крім свічки пам’яті за загиблими, українці ставили на вікно і зброю на знак того, що вони готові цього разу чинити спротив новим геноцидним спробам Росії.
Тож, на думку істориків, на момент початку широкомасштабної російської агресії у лютому цього року українці становили консолідовану націю, яка мала спільні уявлення про своє минуле і майбутнє, і цього не врахувало російське керівництво, коли розпочало війну проти України.
Агресією Росія прикрикриває той факт, що вона є нефункціональна держава – Буґайський
Не врахувало воно і того, що саме російське суспільство, яке завжди мало за собою сильну державу, виявилося набагато слабшим, не мало тієї консолідації, того рівня самоусвідомлення та солідарності, який мали бездержавні до останнього часу українці, наголосив Януш Буґайський, відомий американський дослідник польського походження з Фундації Джеймстаун.
«На мою думку, українці та їхні союзники мають краще поінформувати західних журналістів, дослідників та політиків про традицію опору російському колоніалізму та імперіалізму, та краще познайомити цих «експертів» з діями Росії, спрямованими на знищення їхньої культури та ідентичності», – сказав Буґайський. – Історична грамотність потрібна не менше, ніж медіа-грамотність».
Як наголосив Буґайський, ці знання будуть потрібні і на майбутнє західним експертам, причетним до ухвалення політичних рішень. Бо, за словами Буґайського, незалежно від ідеології, російська влада історично вдавалася до геноциду проти українців, «особливо коли їхні зусилля щодо асиміляції, русифікації та масової депортації виявляються неадекватними».
Як переконаний вашингтонський дослідник, найбільшим страхом у Москві нині є те, що з поразкою Росії на полі бою Україна зміцнить свою державність, відновить свою історію та викриє той факт, що Російська Федерація перетворилася на нефункціональну державу, та що вона «маскує свою невдачу агресією проти своїх сусідів». Тож західним експертам, на його думку, потрібно вже зараз думати про те, що станеться з Росією після того, як її агресія, яка поки спрямована назовні, почне діяти всередині.
