Просто бажаю зробити її справді ефективною. Це лонгрід про шпигунів, сідайте зручніше та заварюйте шлюзи.
Герой нашого оповідання Олдріч Гейзен Еймс, який зараз сидить на пожиттєвому в Індіані без права на помилування. Його називали серійним вбивцей, хоча він за все життя особисто нікого не вбив і навіть не намагався.
Думаєте до чого тут прозорість ПЕП? Ну слухайте.
Еймс народився в родині агента ЦРУ. Його батько небагато досяг, бо в нього були серйозні проблеми з алкоголем. Аналогічні проблеми були і в самого Еймса, його навіть приймала за дебоші поліція в США. Неодноразово. Еймс потрапив у ЦРУ простим аналітиком, і працювати в розвідці не збирався. Але якось втягнувся, отримав непогані оцінки і одружився на іншій агентці ЦРУ. З суто агентурною розвідкою у Еймса ніколи норм не виходило, а от аналітиком він був толковим. Тобто кожен його аналітичний етап в кар’єрі був успішним і менш проблемним, ніж робота в полі.
Під час командирувань до інших країн Еймс мав статеві стосунки з коханками і періодично бухим потрапляв в скандали. В ЦРУ дружина та чоловік не можуть зазвичай працювати одночасно, тому за кордоном Еймс нормас відривався. Так він мав стосунки, наприклад, з Марією Розарією. Вона була колумбійкой(!), культурним аташе Колумбії в Мексиці(!!) та інформатором ЦРУ(!!!). Про свій зв’язок з Розарією він не повідомляв керівництву, що було величезним порушенням. Бо він спав не тільки з громадянкою іншої держави і працівником посольства іншої країни, що само по собі проблема, а крім того він спав з агенткою, не повідомивши про це керівництву. При тому що багато його колег були в курсі.
Бардак звісно, але вже як було.
Тому Еймса повернули в США, і як непоганого аналітика перевели в підрозділ Оперативного Департаменту ЦРУ, який відповідав за потокову внутрішню контррозвідку(внутрішню безпеку) ЦРУ по лінії СРСР-Східна Європа. Через його руки іноді проходили дуже чутливі секрети ЦРУ, бо безпека перевіряє все. Зокрема він знав деталі багатьох операцій, і найголовніше, міг отримати доступ до багатьох досьє всіх агентів ЦРУ в КДБ та ГРУ(бо підрозділ працював по СРСР).
Розарія стала початком кінця для Еймса. Він розлучився з дружиною, нарешті засвітив Розарію для керівництва, та одружився з нею. Розлучення стало справжньою проблемою для Еймса, бо під часу браку він накопичив численні спільні з дружиною борги. Умовою розлучення стала виплата цих боргів. Грошей в Еймса не було, бо хоча він і отримував норм зп (вищу за багатьох колег), пияцтво та коханки чогось коштували. Йому не вистачало 46 000 доларів і в нього була нова дружина, якій були потрібні гроші.
В результаті Еймс вирішив дещо попрацювати з Совєтами з метою поправити власне матеріальне становище. Один раз. Яка наївність.
Тут будь-хто скаже, а як він це зробив? Він працівник по суті внутрішньої безпеки за функціоналом. Аналітик в той час коли перебував у США. З іноземцями контакту не мав мати прямого, а непрямі насправді складні. Постукатися у двері посольства СРСР в Вашингтоні та сказати, що ти готовий здавати секрети було неможливо. Там таких ідіотів відправляли нахер, бо зрозуміло що провокація. До того ж посольство під наглядом ФБР і не тільки, зайти туди співпрацівнику ЦРУ неідентифікованим вкрай важко. Тобто тебе цинкануть і це кінцева сходу.
Як же Еймс вирішив це питання? Через бардак та довбограйство. Як аналітик Еймс допомагав іншому відділу перевіряти ПОТЕНЦІЙНИХ агентів, в тому числі серед радянських дипломатів. Ну ок, скажете ви. Ну перевіряв він особові справи майбутніх агентів і що? Звідки контакт з Совєтами?
Він домовився, що буде в рамках особистих зустрічей(!) пропрацьовувати потенціальних агентів з представників радянської дипломатії. Операцію затвердили в керівництві ЦРУ та отримали візу ФБР. Бо ФБР це загальна контррозвідка, і без їх дозволу просто так займатися роботою по іноземцях на території США ЦРУ не можна.
Під час зустрічей влітку 1985 року зі звичайним представником СРСР Сергієм Чувахіним (скоріш за все він працював на КДБ, їм дозволено було вербувати радянських представників) Еймс заявив, що він агент ЦРУ, передав Совєтам чутливу інформацію про агентів та операції ЦРУ та сказав, що йому потрібні 50 000 баксів. КГБ миттєво зрозуміли, що Еймс дійсно співробітник ЦРУ, а не міський поїхавший(таких було багато, як з числа божевільних, так і ідейних комуністів). Інформація виявилася чутливою, і попри побоювання провокації гроші йому заплатили.
Ще раз. У чувака російськомовна дружина з Колумбії, яка працювала в Мексиці по радянським агентам. Чувак має доступ до чутливої інформації ЦРУ(агентура найбільша таємниця в ті часи, та й зараз велика, навіть у епоху бігдати) і загалом працює аналітиком у внутрішній безпеці Оперативного Департаменту. Чувак полюбляє прибухнути і періодично має через це проблеми. Як його могли відпустити спілкуватися з представником СРСР? Як можна було дати візу від ФБР на таку операцію?
Але так сталося. Вже в грудні 1985 року Еймс у колумбійській Боготі, куди приїхав типу до родичів дружини у відпустку, зустрічається з кадровим агентом КДБ. У 1986 році Еймса ЦРУ відправляє у командировку в Рим. В Римі він продовжує зустрічатися з агентами КДБ і здавати агентуру ЦРУ у КДБ та СРСР.
Загалом розкриту агентуру зазвичай не чіпають. Якщо ти знаєш хто працює на ворога, то встановити нагляд за розкритим агентом та видавати йому дезінформацію дуже вигідно. Можна роками дезінформувати ворожі розвідки. До того ж, якщо ти заарештуєш розкритого ворожого агента, вороги можуть почати підозрювати, що в їх системі є кріт. Якщо ти заарештуєш декількох агентів, то вороги будуть точно знати, що кріт є. Або щонайменше будуть впевнені, що звідкись стався масштабний виток. І дежерело витоку почнуть ДУЖЕ активно шукати всіма засобами. Але агенти, яких здавав Еймс виявилися в настільки чутливих для СРСР місцях і на таких високих посадах, що радянське керівництво наполягло на арешті та ліквідації багатьох агентів. Попри заперечення КДБ, який розумів, що зараз Еймса самого вирахують і заарештують.
Так як Еймс здавав як агентів КДБ, так і агентів ГРУ, в тому числі і тих, хто був вже у відставці(і відповідно активно не працював), ЦРУ дуже швидко зрозуміло, що витік саме у Департаменті Операцій і у відділі, який працював по СРСР. Бо якщо там ГРУ щось придумало, то заарештовувати КДБшників навряд чи будуть. І навпаки. До того ж вбивати почали саме агентів ЦРУ, тому це не якесь контррозвідувальне ноухау Совєтів, бо тоді б розкривали і агентів, наприклад, РУМО. Але сипалися саме агенти ЦРУ і саме радянські. Спочатку ЦРУ думало на іншу людину(яку вже розкрили), але потім коли почали сипатися агенти, яких ця людина знати не могла, вони зрозуміли, що проблема залишається.
В ЦРУ не могли вирахувати крота, і навіть не впевнені були що в них є кріт. Думали вже і про злам систем шифрування, і про встановлене прослуховування. Перевірили все і марно. Активність СРСР в арештах розкритих агентів мабуть спантеличила ЦРУ, бо вони не могли подумати, що хтось так активно буде підставляти власного агента. Тому мабуть і агента нема, а є якийсь технічній засіб слідкування.
Щоб врятувати Еймса КДБ організував передачу фейкової інформації про те, що на них працює агент ЦРУ родом з СРСР(Еймс народжений у США) та те, що агент КДБ працює у Учбовому Центрі ЦРУ у Воренгтоні. Який насправді був по суті дата-центром, центром прийому сигналів і всякого такого іншого. Тобто КДБ натякнула, що проблема не в кроті в Департаменті Операцій, а в кроті на комунікаціях в іншому місці. Центр перетрусили зверху донизу. Звісно нічого не знайшли.
В 1990 році Еймс повертається назад в Вашингтон і знову в Департамент Операцій. На той момент в самому департаменті з 1986 року діє група, яка повинна крота знайти. Еймс з КДБ створив схему за якою гроші передавали родичам його дружини в Колумбію, а вже звідти їх отримував сам Еймс.
Далі Совок розпався. Але з Еймсом нічого не сталося, і він співпрацював вже з тим, що стане в майбутньому СВР\ФСБ без проблем. Проходив всі перевірки, поліграфи і іншу лабуду. Його тупо не могли вирахувати ніяк. Взагалі.
Так як всі агенти, яких вербував ЦРУ по СРСР\росії сипалися, то ЦРУ фактично зупинив нові вербовки росіян. Еймс тупо паралізував агентурну роботу всього відділу.
Вирахували Еймса фактично випадково. Одна з членкинь антикротової команди у розмові з дружиною Еймса дізналася, що вона купила достатньо дорогі гардини відразу у весь їх будинок. Такі самі купила і вона, але одні і в кредит.
Це в практиці перевірки ПЕПів зараз називається повідомленням про невідповідність матеріального стану доходам особи. Але ж це просто повідомлення. Далі почалася та сама перевірка, яка була калькою з перевірки посадової особи або ПЕПа зараз. Точніше навпаки, зараз роблять так, як ЦРУ зробила тоді.
Звісно механізми які використовувало ЦРУ та ФБР не ті самі, які використовуються зараз, до того ж фактично це була суто контррозвідувальна діяльність. Але принципи однакові.
По-перше вирішили досконально перевірити майновий стан Еймса і дещо офігіли. Бо він почав одягатися у костюм пошиті на замовлення(раніше, як кажуть, одягався як бомж), зробив собі зуби, купив дорогий будинок, Ягуар, зробив коштовний ремонт і не один раз. Ну і звісно бухав плюс відпустки. Це те що зараз по ПЕПах повинна перевіряти і перевіряє НАЗК. Майновий стан суб’єкта декларування.
Тому по-друге, вирішили перевірити його банківські рахунки, рух коштів та депозити і офігіли ще раз(це те, що зараз по ПЕПам повинні робити банки). Бо він мав декілька кредитних карт, виплати по яких на місяць перевищували його місячний дохід. Депозити при цьому на сотні тисяч доларів також були. Тільки на телефон в місяць Еймси витрачали по 400-6000 доларів на місяць, астрономічні суми на той час, та й зараз чималі. Розарія дзвонила родичам в Колумбію постійно.
Але ж в Еймса була легенда, що в його дружини багаті родичі в Колумбії, і типу це все від них. Тоді ЦРУ зробив те, що зараз би назвали запитом до іншої юрисдикції про походження коштів ПЕПа(те з чим стикаєшся у Європі зараз, якщо за українськими законами ти ПЕП). Звісно це все було зроблено не в межах AML (anti monеy laundering, відмивання коштів), якого в ті часи в Колумбії особливо то і не було, а якщо і був, то помітити це все на фоні масштабів картелів було б складно. Просто агенти ЦРУ перевірили на місці, що там з родиною Розарії. ЦРУ з’ясувало, що родина Розарії звісно заможна по мірках колумбійців, але не така заможна, щоб допомагати Еймсам настільки сильно. До того ж ЦРУ дізналися, що раніше родина була бідною, а жити стала краще саме в той момент коли почали пропадати ЦРУшні агенти.
ЦРУ все зрозуміли та підключили ФБР. Еймса достатньо довго вели, не бажали заарештовувати, але в нього в планах було командирування у росію на якусь конференцію (сука, у вас крот у російському відділі, якого не можуть знайти, а ви співробітників в москву відпускаєте!).
Еймса заарештували разом з дружиною. Він отримав довічне без права перегляду, за угоду зі слідством йому тільки послабили умови утримання. Після розповіді Еймса, стало зрозуміло чому Гордієвський, якого він здав, зміг втекти с СРСР. Совєти могли подумати у 1985, що зливи Еймса це провокація США. Гордієвський, який був головою резидентури КДБ у Лондоні до арешту, зумів витримати багатогодинний допит з використанням психотропів. Совєти були не впевнені, що Гордієвський агент МІ-6 і залишили його під негласним наглядом в москві. Він зміг зв’язатися з британцями і чухнути з СРСР. Був заочно засуджений до страти, досі живий здається.
А от генерал-майору(!) ГРУ Дмитру Полякову так не пощастило. Він був резидентом ГРУ в Бірмі, Індії, став головою третього розвідувального факультету Військово-дипломатичної академії(готувала майбутніх шпигунів, тобто це буквально академія шпигунів) та головою факультету Військової Академії Радянської Армії. Поляков пішов на співробітництво з ФБР за власною ініціативою і ідеологічних міркувань. Зробив він це, цитую щоб «помочь западной демократии избежать натиска хрущёвской военной и внешнеполитической доктрины». Після виходу у відставку в 1980 році йому США запропонували евакуацію з Союзу, але він категорично відмовився, бо як консультант у відставці отримав доступ до особових справ майбутніх шпигунів ГРУ. Свято вірив що робить це заради майбутнього росії без комуністів. І передавав інформацію до самого арешту у 1986 році, після витоку від Еймса. Був розстріляний у 1988 році, це зробили по засекреченому рішенню суду, тому Рейган просто не встиг обміняти його на когось з радянських шпигунів. Поляков був найтоповішим з американських агентів в СРСР. Бачив би він росію сьогодення.
Іронічно, що генерала, який працював на США з ідеологічних міркувань здав американець, який просто хотів багато жити.
Дружина Еймса отримала п’ять років здається. Плюс конфіскація.
Я ГАРАНТУЮ, що звичайними контррозвідувальними заходами Еймса б не вирахували. Він пережив масові страти агентів, яких він здав, і його навіть ніколи ні в чому не підозрювали, принаймні більше ніж інших. До того ж якщо Еймс після розпаду Совку не гепнувся, то не гепнувся б і далі. Еймс ніколи(після першого разу) не боявся ані поліграфів, ані перевірок, в 90ті йому стало взагалі на всьо пофік. Боявся тільки що його здадуть самі росіяни. Але вони не здали. Спалився сам, бо звик жити не по зарплаті.
З тих часів в США зрозуміли, що з точки зору AML нема різниці відмиваються кошти корупціонерами, картелями, терористами, злочинцями чи агентами ворожих розвідок. На 95% відсотків траса однакова. Різні входи та виходи, різна мета, але дії одні й ті самі. У відповідь на ці дії створюються регуляції ФАТФ, АМЛ, вводяться статуси ПЕПів, а контррозвідка тепер дуже прискіпливо дивиться за статками робітників відповідних служб.
Насправді перевірка ПЕПів є необхідною мірою, яка потрібна нам самим більше ніж МВФ, ЄС та США.
Я просто хочу, щоб воно працювало насправді. А не тільки на папері. Бо на папері і перевірки в ЦРУ працювали, а по факту не було б розмови про гардини родини Еймсів, не було б і результату.
Такі справи.
