Читаєш про смерть хлопця, який 8 років тому на знак протесту проти Мінську-2 (за офіційною версією) кинув гранату, від якої загинули 4 нацгвардійців. Зазначу - це так і не довели, бо вироку ж нема. І напевно вже не доведуть ніколи.
І якого так і не пустили на фронт, бо ж він типу вбив міліціонерів. А значить - система мала його згноїти і не випустити ні за яких умов. І згноїла.
Майданівець-фронтовик Гуменюк, який, може, і зробив помилку. Але йому не дали можливості навіть кров'ю виправити її - не кажучи про конкретний вирок і конкретні докази провини.
Хоч він і зробив злочин проти держави (що так і не довели в суді), але ж якщо і робив, то робив його саме тому, що не хотів, щоб його держава пішла по кремлівському сценарію.
І ця ж держава його таки довела.
І одночасно читаю про чергову шваль зі "слуг народу", ноунеймшу Людмилу Марченко. Яка, за інфою НАБУ, щойно була затримана на гарячому хабарі. Торгувала правом на виїзд з країни, прикриваючись своїм депутатським статусом.
Читаю про абсолютно порожню істоту, якій український виборець надав право представляти цю державу. І яка продавалася за 3 штуки (!) баксів... Допомагаючи тікати тим, хто цю державу не хотів захищати.
Два світи, які ніколи не перетнуться.
Єдиний висновок - давайте нарешті цінувати людей.
А не лити на них бруд при першій же нагоді.
І думати, коли ви голосуєте.
Щоби потім нікому не треба було жертвувати собою за ваші помилки і кидати гранати.
