Просто створюєте максимально заборон для доступу на фронт для іноземних медіа. По різним причинам - бо там небезпечно , бо в нас режим інформаційної тиші, бо прес-офіцери зайняті роботою для медіа-ресурсів Міноборони. Не важливо чому - просто нікого не пускаєте.
Потім великі редакції в далеких Нью-Йорках та Лондонах «бідкаються та розводять руками». Думають - а нахуя ми послали своїх найкращих військових репортерів на цю війну, а все що вони можуть зробити - це переповісти те, що вже повідомили по всім каналам. В них немає спілкування із військовими , із живим свідками історичної події - найбільшої в Європі чи світі війни за останні 80 років.
Міжнародні медіа не будуть брати фото від прес-офіцерів чи відео від військового телебачення. Це так не працює. Для міжнародних медіа всі ці ресурси - state-owned media. І не є незалежною журналістикою. Вони не будуть переповідати псевдо експертів з телемарафону. Тому що марафон , з точки зору світових медіа - це не медіа , а пропаганда.
А природа не переносить пустот. Якщо в редакціях немає якісного контенту з України , там ставлять якусь хуйню з інших куточків світу.
До речі, ці заборони безглузді ще і тому, що досвідчені репортери все одно знайдуть що їм треба з першоджерел попри всі заборони.
Але. Ми далеко не одна проблемна країна в цьому світі. І для американських та європейських читачів є овер дофіга інших тем в кожній великій редакції.
А потім не дивуйтесь що до України втрачається інтерес.
Хочете вигравати інформаційну війну - дайте військовим журналісам можливість працювати.
Нам нема чого приховувати . Ми не завойовники і не військові злочинці.
Наши воїни бʼються за свою землю. Дайте їм можливість розповідати про це.
