Я розумію, що Бог нас не чує. Інакше би він давно дав відповідь на просте питання, яке лунає від мільйонів українців… «Де же ми так нагрішили»?
Черговий інформаційний висер Марʼяни, зайвий раз бʼє нас залізобетонним фактом - нагрішили добряче! Бо це (потрібне слово підберіть самі) і є зараз нашою владою.
Френди, прочитав те що наваяла депутат Верховної Ради від правлячої фракції Слуга народу вірно підмітили в своїх коментарях: «Добре, що напали? Я правильно розумію?», та «Яке щастя це вторгнення!!! Як би без нього жили???»… Так, вони люди виховані. Тому і обійшлось без армійської мови, хоча розумію. Тут дуже важко бути стриманим.
Марʼяна там щось смердить про Мінські домовленості. Але при них, тих самих домовленостях, Маріуполь був живим містом, а не цвинтарем. І в Бердянському порту стояли українські військові катери.
Марʼяна там щось смердить стосовно Криму, який у 2014 році наче віддали безкровно. Нагадайте їй як швидко у 2022 році окупанти дійшли до Маріуполя? І чомусь зараз ми від українського Криму набагато дальше ніж були при «клятому» Порошенко. Це така стратегія, намагатись повернути своє, ще більше віддаючи територій? Це в Трускавецький академії околовсячеських наук таке викладають? Так, питання риторичне…
В одному можна погодитись, «якби переміг Порошенко, то повномасштабного вторгнення не було»… Тому що ТОЧНО, усі місяці та роки до умовного 24 лютого 2022 року, Україна би готувалась до цієї війни, а не до шашликів. Вже би точно була розгорнута перша ракетна бригада комплексів берегової оборони «Нептун». І одним (ключове - одним) залпом, вона би точно гарно прорядила той самий Чорноморський флот рф. Але на жаль, війну почала єдина пускова. Цікаво, а чому? І точно би декілька артилерійських бригад давно були вже переозброєнні на «Богдани», а не довелось рятувати єдину установку… Але головне не це! Зовсім не це! Найголовніше те, що точно були би живі сотні тисяч українців. Живі мої друзі. Друзі моїх друзів. Та друзі їх друзів. І мільйони українців так і жили би в своїх домівках в Мелітополі, Бердянську, Маріуполі та Волновасі, а не тікали би до Європи, аби врятувати власне життя. Не були би зламані та знищені сотні тисяч українських родин лише через те, що хтось вирішив погратись у велику політику, привівши до влади купу невігласів…
І це я вам падлюки ЗЕлені… загублене життя Давіда, Руслана, Сергія, Гліба, Юрія, Тараса та інших моїх друзів та знайомих, сльози моїх рідних та близьких, ніколи не пробачу!
