Це текст ізраїльського журналіста Сергія Ауслендера. Ставлю його тому, що він перекликається з нашими проблемами. Ми теж (а особливо нинішнє керівництво держави) розслабились і майже повірили в те, що наш сусід адекватний. І хоча пасіонарна частина України кричала і волала про те, війна з росією - лише питання часу, і всі сили треба кинути на підготовку до цієї війни, інша частина радувалась гарним дорогам та травневим шашликам. Ніхто не вчиться на чужих помилках - всі вчаться тільки на своїх.
Нам надо признать — это не ошибка. Ошибка — это когда купил обувь не того размера или свернул не в тот поворот. То, что произошло — это жуткий, чудовищный и абсолютно немыслимый провал.
Мы расслабились. Обросли жиром, завели собак и кошек, научились делать красивые ремонты в своих квартирах, выбирать из множества видов обезжиренного молока. Мы слишком поверили в несокрушимость своей армии, мощь авиации и искусственный интеллект, забыв об интеллекте естественном. Наша мощь оказалась карточным домиком, который рассыпался от первого же серьезного толчка. Мы всерьез обсуждали возможность удара по Ирану, но трое суток не могли справиться с двумя тысячами террористов.
Мы оскорбляли своего главного друга и союзника, когда клоуны пытались выглядеть большими политиками. Наш главный союзник, слава Богу, оказался выше этого и первым пришел к нам на помощь. Не вывесил наш флаг над своей столицей (всем, кто это делает — большое спасибо, без иронии), а прислал нам оружие и боевые корабли.
Мы вообще увлеклись политикой и аналитикой, веря лишь в то, что нам приятно слышать. Мы измеряли патриотизм в голосах избирателей, а он, как выяснилось, изменяется в количестве убитых. Мы делили друг друга на «левых» и «правых», вот только террористы не делили никого.
Мы как будто не замечали растущего рядом с нами монстра, поверив в его «рациональность» и «адекватность». Мы выбрали между войной и позором — позор, получили и то и другое. Вкупе с невероятной трагедией, которую наш народ не переживал, наверное, со времен Катастрофы.
Мы говорили о необходимости «координации» с Россией, потому что у нас «интересы в Сирии». Теперь их пропаганда пляшет на телах наших убитых, радуясь успехам террористов, но мы молчим, не до того, понимаю...
Наши военные, полицейские, пожарные, врачи, граждане проявили чудеса героизма и сейчас мы будем много об этом говорить. Это правильно. Но массовый героизм — свидетельство не менее массового провала или чего-то худшего. Несчастна та страна, которая нуждается в героях.
Но мы сплотились, резервистов больше, чем нужно армии, волонтеры, помощь, единство. Так всегда бывает в такое время и это дает надежду.
Мы на развилке, страшной развилке. Нам, возможно, придется совершить нечто ужасное, что будет висеть на нас тяжким грузом, но выбора нет. Позор или война...
Теперь не получится, по нашей неизбывной привычке, замести проблему под ковер или оставить ее решение будущим поколениям. Мы должны понять, в какой стране мы хотим жить, каким мы хотим видеть будущее наших детей. Мы должны понять, как сломать эти проклятые грабли истории, на которые мы наступаем раз в 50 лет.
Утром 7 октября мы проснулись в другой стране и в другой реальности. Теперь нам придется научиться с этим жить.
Трошки про американську політичну кухню.
Один з американських конгресменів-республіканців (навіть не хочу називати його ім`я) заявив, що всі гроші, які Білий дім планував спрямувати Україні, треба перенаправити Ізраїлю. Мовляв, для Ізраїля наразі існує екзистенційна загроза самого існування, а від України (трошки утрирую) так чи інакше щось залишиться.
Чому деякі республіканці активно виступають проти України?
Відповідаю. 98% американських конгресменів переобираються кожні чотири роки. І найбільшою проблемою є не основні вибори, а так звані праймеріз. Саме там зосереджено основну боротьбу між кандидатами. Оскільки більшість виборців під час праймериз схиляються або до ультраправих, або до ультралівих поглядів, то кандидатам потрібно неодмінно з ними загравати і переконати їх у тому, що республіканці “фіскально консервативні” і не бажають витрачати гроші платників податків. У протилежному випадку консервативніші кандидати, які прагнуть заощадити на зовнішній політиці, можуть забрати у них голоси.
Що цьому планує протиставити адміністрація Байдена?
Білий дім і законодавці в Конгресі США активно обговорюють можливість об’єднати в один запит допомогу Ізраїлю з додатковим фінансуванням для України. Вони вважають, що це допоможе забезпечити додаткове фінансування Києва, попри протидію з боку деяких республіканців у Палаті представників та Сенаті.
Поки що жодних остаточних рішень з приводу цього не ухвалено. Однак цілком очевидно, що такий крок може мати сенс, оскільки він залучить "вкрай правих" республіканців, які виступають проти допомоги Україні, але за те, щоб допомогти Ізраїлю.
Bild: У ході наземної операції, згідно ізраїльським військовим планам, до 100 тис. ізраїльських солдатів разом із тисячами танків і бронемашин увійдуть до сектору Газа і захоплять, але скоріше вб'ють усіх членів ХАМАС. Ця операція, на загальну думку спостерігачів, стане найбільш кровопролитною частиною війни. Причому не лише для членів ХАМАС та ізраїльських солдат, а й для мирного населення. Тому передбачається, що Ізраїль та Єгипет у певний момент відкриють кордони, щоб дати можливість мирним жителям залишити сектор Газа. Щоб стимулювати палестинців до втечі, Ізраїль вже припинив подачу електрики та води в сектор.
❗️Що ж, рішуче, але як інакше? Нажаль, Росія не сектор Газа за своїми розмірами та потенціалом, але, сподіваюсь, ізраїльтяни після своєї перемоги вже не будуть вагатись щодо вибору між українським добром та російським терористичним злом. Чого вартує балансування між цими поняттями, тепер стало зрозумілим кожному жителю Святої землі.
