Russ Buettner, Susanne Craig, New York Times, 07.05.2019
Нещодавно отримана податкова інформація свідчить, що від 1985 до 1994 року ділові справи Дональда Трампа були у набагато гіршому стані, ніж про це було відомо раніше.
Згідно з раніше нерозкритими даними з його декларацій про федеральний прибуток, на той час, коли його всесвітньо відомий бестселлер «Трамп: Мистецтво угоди» заполонив книгарні у 1987 році, Дональд Трамп вже мав серйозні фінансові труднощі — він за два роки втратив біля $150,000,000.
Серед різних чинників, які зробили пана Трампа президентом, було його постійне самовихваляння про тріумфально подолані труднощі та ділові звитяги. Зокрема, він пов’язував свою першу низку невдач і банкрутств з рецесією 1990 року. Та його податкові декларації за 1985-1994 роки, які отримала New York Times, свідчать про іншу й набагато похмурішу картину стосовно його ділових якостей та фінансового стану.
Роздруківка податкових записів пана Трампа з його декларацій про федеральні податки за ці роки дає найповнішу й найдетальнішу інформацію про його справи — інформацію, яку він приховує від громадськості. Хоча ця інформація й не стосується власне тих років, про які зараз найбільше дискутують Білий Дім і Конґрес, вона чітко відображає найбурхливіший період у довгій діловій кар’єрі пана Трамп — період його гарячкових прибань та видовищних фіаско.
Цифри показують, що станом на 1985 рік пан Трамп повідомив про втрати в $46,100,000 від його основного бізнесу — а саме від казино, готелів та оренди комерційних приміщень у житлових будинках. Щороку цей консолідований збиток зростав і загалом за ті десять років він сягнув $1,170,000,000.
Фактично, рік за роком, пан Трамп втрачав більше коштів ніж практично будь-який окремий платник податків у США, з’ясувала New York Times, коли порівняла ці дані з детальною інформацією про річні звіти великих платників податків, які щорік готує податкова служба. Його збитки від основного бізнесу за 1990 (мінус $310,000,000) та 1991 (мінус $264,000,000) є більш ніж удвічі важчими від найближчих горе-конкурентів в ті роки.
Таким чином, пан Трамп втрачав стільки коштів, що зміг протягом восьми з тих десяти років взагалі не платити податки на прибутки. Досі невідомо, чи податкова служба переглянула свої висновки після аудитів.
Починаючи з президентської кампанії 2016 року журналісти різних видань пробують зібрати докупи складну та приховану інформацію про фінанси пана Трампа. Хоча самі фахівці NewYorkTimes не отримали дані про сплачені ним податки станом на сьогодні, вони отримали інформацію від того, хто має право доступу до неї. Згодом наші працівники звірили ці дані з відкритою базою даних податкової служби про великих платників податків (де щороку відкривається інформація про третину платників без вказівки прізвищ та особистих даних). Ці дані також співпадають з іншими оприлюдненими документами, зокрема з нашим минулорічним розслідуванням про конфіденційні фінансові та податкові записи сім’ї Трампа, які пояснюють походження його статків.
Цікаво, що реакція Білого Дому на нові викриття з часом суттєво змінилася.
Ще кілька тижнів тому, один його високопосадовець заявив, що “президент отримав велику знижку та зумів мінімізувати податки бо вів маштабне будівництво та тримував субсидії на нього. Ось чому президент завжди глузував з податкової системи і казав, що треба змінити податкові закони. Ви можете отримувати величезний прибуток і водночас не платити величезні податки”.
А в суботу, після останніх викриттів від нашої газети, один з правників президента, Чарльз Гардер, написав, що ця податкова інформація є “демонстративно фальшивою”, і що наші дані “про податки та бізнес президента тридцятирічної давнини є дуже неточними”. Він не вказав де помилки, але вже у вівторок додав, що “виписки податкової служби, зокрема ще до запровадження записів в електронній формі є завідома неточними” та “не дають правдивої картини про сплату податків будь яким їх платником”.
Марк Мазур, колишній директор з досліджень, аналітики й статистики податкової служби, сказав, що не може бути мови про ненадійність такої інформації, бо дані, які вносилися у записи, десятиліттями проходили суворий контроль і використовувалися для аналізу економічних трендів та вироблення національної політики. Крім того, пан Мазур (тепер він є директором незалежного Центру податкової політики Urban-Brookings у місті Вашинґтон) повідомив, що аудитори податкової служби часто використовують такі виписки як зручну підсумкову інформацію про сплачені податки.
Наприклад, наш останній інформатор зміг надати нам раніше неопубліковану інформацію про кількарічні податки батька чинного президента, відомого забудовника — Фреда Трампа. І вони точно співпали з теперішніми даними про його податки, які ми отримали під час нашого попереднього розслідування.
Дональд Трамп створив бізнес на патентуванні свого прізвища, став телезіркою та пішов у президенти називаючи себе саморобним мільярдером. “Нікого немає у моєму віці, хто досягнув би більшого від мене”, сказав він виданню Newsweek у 1987 році, додавши, що рахунок на табло є очевидним: це гроші. Та через багато років спражній ріст його статків є предметом багатьох сумнівів і дебатів. Як кандидат у президенти він безпрецедентно відмовився оприлюднити сплачені ним за сорок років податки, і наразі лише кілька сторінок з цієї інформації є публічною. Минулорічне дослідження нашої газети викриває, що принаймні $413,000,000 (за теперішньою купівельною спроможністю) він отримав від своого батька.
Свіжа податкова інформація не дає відповіді на розслідування про сплату паном Трамом податків за останні шість років, яке проводять демократи з Палати Представників США. Йдеться про його останні ділові угоди та можливі іноземні джерела його фінансування та впливу. Немає там і чогось засадничо нового про його авантюрну кар’єру.
Та при детальному розгляді сплачених податків на світ з’являється точна історія фінансових провалів чинного президента і його постійного ухиляння, притаманних десятиріччям його бізнесу. На відміну від стабільної та прибуткової імперії житлової нерухомості його батька в районах Brooklyn та Queens у Нью-Йорку, Дональдові головні джерела прибутку змінювались рік за роком — від великих прибутків на фондовій біржі і до зарплати $67,100,000 в один з років чи до містичних і несподіваних $52,900,000 як відсотків від вкладів. Та завжди ці прибутки перекривалися втратами від його казино й інших проектів.
Свіжа інформація свідчить, що фіаско пана Трампа 1990 року могло трапитися на кілька років раніше, якби не його додаткова діяльність як корпоративного рейдера. Протягом 1986-1988 років, коли його основний бізнес вмирав від щораз більших несплачених боргів, пан Трамп заробив мільйони доларів на фондовій біржі блефуванням про те, що він має намір купувати різноманітні компанії. Та оприлюднені цифри чітко вказують, що більшість (якщо не всі) цих прибутків випаровувались щойно інвестори переставали серйозно сприймати його балачки.
Боротьба за доступ до податкової та іншої фінансової інформації пана Трампа особливо загострилася протягом останніх днів у Вашинґтоні, під час міжпартійної війни стосовно результатів розслідувань у звіті спецпрокурора Роберта Мюллера. У понеділок, міністр фінансів США, Стівен Мнучин, сказав, що він не надасть податкові декларації президента Комітетові контролю за бюджетом Палати Представників. І після озвучення, що “ми боремося проти усіх викликів на слухання”, ініційованих демократами з Палати Представників, чинний президент підготував судові позови проти банків та бухгалтерських фірм аби вони самі відмовились оприлюднювати його податкові декларації та інші фінансові записи.
Тим часом у Нью-Йорку генеральна прокуратура розслідує фінансування кількох великих проектів Trump Organization; а німецький Deutsche Bank почав відкривати свої документи. Летіція Джеймс, генеральний прокурор штату Нью-Йорк, також вивчає питання, які виникли після нашого минулорічного розслідування, яке викрило, що левову частину коштів, яка дісталася Трампові від його батька, було отримано за допомогою підозрілих податкових схем, включно з випадками відвертого шахраювання.
Перший з двох попередніх маячків про сплачені податки Трампа з’явився у 2016 році, коли наша газета анонімно отримала поштою кілька сторінок з його декларацій за 1995 рік. З них зрозуміло, що пан Трамп задекларував тоді збитки обсягом $915,700,000, що дало йому змогу отримати таку податкову знижку, що він міг легально не платити федеральні податки з прибутку обсягом сотень мільйонів доларів протягом майже двадцяти років. Через кілька місяців, журналіст Давід Кей Джонстон надіслав нам поштою сторінки з декларацій Трампа за 2005 рік, з яких видно, що тоді він мав вже істотні джерела прибутку і вже платив податки.
МИСТЕЦТВО ВТРАЧАТИ ГРОШІ
То був 1985 рік, і здавалось, що пан Трамп опинився на вершині світу.
Він йшов угору після завершення його кількох перших проектів — готелю Grand Hyatt, хмарочосу Trump Tower та ще одного житлового будинку на Мангеттені, а також казино в Атлантік Сіті. Окрім того, він був ще й власником клубу New Jersey Generals з американської футбольної ліги United States Football League.
Наприкінці 1985 року він позичив сотні мільйонів доларів аби підживити хвилю своїх покупок — він придбав ще одне казино ($351,800,000), готель на Мангеттені ($80,000,000), маєток Mar-a-Lagoу Флориді ($10,000,000), лікарню в Нью-Йорку, яку він хотів замістити жтловим будинком ($60,000,000) та ділянку біля залізниці у районі West Side на Мангеттені ($85,000,000), де він планував збудувати цілий житловий мікрорайон, зокрема і 150-поверховий хмарочос, який тоді мав стати найвищим у світі.
Тоді Forbes вперше окремо згадав Дональда Трампа у своєму рейтинзі багатіїв, незалежно від його батька, оцінивши його статок у $600,000,000, та туди внесли … всю імперію нерухомості, якою досі володів Фред Трамп.
В інтерв’ю журналові Дональд Трамп повідомив, що він “будує найкрасивіші будівлі в найкращих місцях”. Та свіжо викрита податкова інформація доводить, що враховуючи його великі борги та інші витрати на його майно, фінансовий стан пана Трампа котився до прірви.
Його щорічні поточні витрати на призалізничну ділянку мали сягати $18,700,000. Він не міг перетворити Mar-a-Lago у прибутковий клуб ще років десять. Квартири на місці лікарні не могли бути готовими до продажу раніше 1990 року, а інший житловий проект мав зависнути на роки. Футбольний клуб мав невдовзі вклякти.
А що його бізнеси було головно створено як партнерства, то його компанії самі не платили федеральних податків з прибутку. Натомість їхні результати негативно вплинули на особистий баланс пана Трампа.
Окрім $46,100,000 збитків від його основного бізнесу у самому 1985 році, податкові дані пана Трампа свідчать, що він мав ще $5,600,000 збитків за попередні роки. Дані податкової служби про третину найбільших платників податків відображають лише трьох платників податків з більшими збитками. У своєму листі пан Гардер, правник президента, підняв питання з порівняння сплати податків “забудовника нерухомості зі сплатою податків всіма платниками”. Та більшість згаданих великих платників податків, таких як пан Трамп, є власниками бізнесів, які дають їм так звані “наскрізні прибутки” (pass-through income) — до цих даних не внесено такі бізнеси як великі корпорації, які безпосередньо самі сплачують податки.
Наступні роки були періодом тривалої розбудови імперії. Інформація також свідчить, що рік за роком збиток зростав.
У 1986 році він викупив долю партнерів у Trump Tower, Trump Plaza Hotel & Casino. Також він купив житловий будинок у Вест Палм Біч за $43,000,000. Його бізнесові збитки сягли того року $68,700,000.
СПРИТНИЙ ДІЛОК У ФІНАНСОВІЙ СКРУТІ
Щорік від 1985 до 1994 року Дональд Трамп звітував про негативні консолідовані прибутки (тобто про збитки) у своїх податкових деклараціях. Сума зростала бо нові збитки додавалися до попередніх. New York Times у жовтні 2016 року викрила, що у 1995 році пан Трамп задекларував консолідовані збитки обсягом $915,700,000.
За два тижні до обвалу фондового ринку 19.10.1987 він заплатив $29,000,000 за 86-метрову яхту. Через кілька місяців він придбав Plaza Hotel за $407,000,000. У деклараціях він прописав $42,200,000 збитків від основного бізнесу у 1987 році, і $30,400,000 у 1988 році.
У 1989 році він купив чартерні перельоти в авікомпанії Eastren Airlines за $365,000,000. Вони так і не дали прибутку, і невдовзі пан Трамп мусив щомісяця вливати по $7,000,000 аби тримати їх на льоту — це викрили регулятори казино в Нью Джерзі, які пильно відстежили його фінанси у ті роки.
Бізнесові збитки пана Трампа сягли того року $181,700,000.
Потім прийшов час Trump Taj Mahal Hotel and Casino, який відкрився у квітні 1990 року з боргом $800,000,000, взятих під дуже високі відсотки. Цей комплекс не давав достатньо прибутків аби перекрити той борг, і висмоктував надходження з його інших казино, Trump’s Castle та Trump Plaza, заганяючи їх глибоко у червоне сальдо балансу.
В результаті, 1990 та 1991 були найгіршими роками з того десятиріччя, яке досліджувала New York Times, збитки сягнули $517,600,000. А протягом наступних трьох років, коли пан Трамп віддав своїм позичальникам майно аби уникнути банкрутства, його основний бізнес приніс ще $286,900,000 збитків.
Загалом збитки за ті десять років сягли $1,170,000,000.
Пан Трамп зумів втратити такі гроші без звичних наслідків — таких як падіння стандартів життя — частково тому, що більшість з тих грошей належали іншим — банкам та інвесторам, які постачали кошти для його придбань. І як виявили попередні розслідування нашої газети, пан Трамп потайки користався статками свого батька аби далі жити як переможець і вичікувати прибутки.
Не можна сказати, що в пана Трампа ніколи не було вдалих угод. Одною з таких у 1985 році була купівля Hotel St. Moritz на Мангеттені за $73,700,000. Пан Трамп сказав, що він продав його у 1989 році вже за $180,000,000. З його податкової інформації видно, його капітал зріс на $99,800,000, якщо врахувати всі такі великі вдалі угоди протягом тих критичних десять років.
Однак та вдала угода була затьмареною його бізнесовим збитками, і пан Трамп так і не заплатив жодного федерального податку з прибутку у тому році.
Певну частину того океану червоних чорнил у балансі пана Трампа спричинила амортизація його нерухомого майна. Однією з найцінніших ніш у податковому кодексі є амортизація, яка дає змогу власникам комерційної нерухомості понижувати вартість їхніх будівель.
“Я люблю амортизацію”, — сказав пан Трамп протягом президентських дебатів у 2016 році.
