Як тонко для більшості, і як ницо для меншості було перекладено відповідальність за відсутність моменту демобілізації в законі на Сирського. Тут вам і лист від нього. І пропозиція розділити обговорення мобілізації від демобілізації.
Сирський не законодавець. Здогадуюсь, що в питаннях цих політичних тонкощів навряд чи розуміється - наразі справ багато на фронті й так. Але так як він не Залужний, політичного рейтингу, який би перевершив Зеленського, не має, йти в президенти його ніхто не закликає, а він можливо й не думає про це - то нехай питання демобілізації буде на його совісті.
Перше, що кидається в очі - цей електорат, який постала потреба мобілізувати - треба ще й вмовити. Знижками на іпотеку, сертифікатами на купівлю автівок. Можна ще купити їм телевізори і за рахунок бюджету видати квитки в цирк. Там же є кому виступати - працівники критичної галузі економіки, чи як вони називаються? Тих, яких треба вмовити плюшками, - лячно дратувати. Бо на цьому стовпі тримається рейтинг влади. Ця категорія ніколи не була політично активна просто так. Колись вони голосували за гречку. Потім за обіцянку завершити війну. А тепер їх треба чимось знову зацікавити. Бо добровольці - це з іншої планети люди. Як вони могли піти на війну без гречки чи обіцянок домовитися з Путіним?
Дивні люди.
Ті, які на війні вже давно, які пішли самі або були мобілізовані кілька років тому - мабуть, вічні. Мають по десять життів та не є тим електоратом, який страшно втрачати. Їм не потрібен відпочинок. Їм не потрібна справедливість. За рахунок їх щоденної праці наші депутати живуть і бронюють від мобілізації своїх помічників. Журналісти, наближені до трону, - недоторкані.
Вимучили цей закон про мобілізацію, щоб не образити своїх. А відкласти прийняття норм про демобілізацію попрохав особисто Сирський. З точним розумінням тонкощів законодавчої кухні. Ну звісно.
