Західні медіа завзято згодовують нам перспективу укладення «мирного плану» з Кремлем. Хоча відомо, що будь-яке заморожування путінської агресії, у тому числі - й під соусом «миру», призведе до нової війни в Європі: в цьому єдині практично всі експерти та політики демократичного світу. Розбіжності лише в часових рамках: одні припускають, що бункерному потрібне аж десятиліття на відновлення сил, інші не виключать нападу на країну НАТО вже цього року. Чому при цьому всьому в США та ЄС критична маса «миротворців», які горою стоять за нову війну за заморозку. Нумо розбиратися
У Заходу є декілька «фантомних» причин віддавати перевагу «поганому» капітуляційному миру перед «хорошою» переможною війною над кремлем. Почну з менш відомої: для розгрому рашистів, Захід мусить поділитися власною обороноздатністю. Щоб прояснити, поговорімо про «війну складів».
"Країни Заходу стикаються з серйозною кризою ВПК", - з таким заголовком вийшла The Wall Street Journal: на Заході проявляється гостра нестача систем ППО. Через необхідність допомагати Україні, багато країн втратили свої стратегічні запаси, а військові корпорації не в змозі забезпечити їх швидке виробництво.
Особливо гостро стоїть проблема з NASAMS. Норвежцям необхідно два роки на виробництво і складання тільки однієї системи. Норвегія тільки-тільки змогла поставити Угорщині перші NASAMS, замовлені ще в 2019 і 2020. А на черзі ще стоїть Тайвань, який замовив ще 5 установок, на виробництво яких піде не менше 10 р.
У США заледве змогли розв'язувати проблему виробництва ракет для Patriot, наростивши до 500 штук на рік: потреби однієї України значніші. Виробляти більше не виходить через брак складників на заводах.
Пентагон хотів подвоїти виробництво ПТРК "Javelin" з 2 до 4 тис./рік, але також постав перед труднощами й переніс терміни збільшення виробничих потужностей на 2025 рік. Аналогічна картина із БК для гармат, HIMARS і т.д.
При цьому військові корпорації отримують гігантське фінансування та шалені прибутки, які витрачають на скупку власних акцій: це набагато простіше, ніж розширювати виробництво. Тоді як московити виробляють ракети сотнями, і вони перевантажують ППО України… для якої закінчуються запаси ракет на Заході...
The Telegraph стверджує, що передані Україні винищувачі F-16 скоро потребуватимуть заміни. Адже після кількох сотень годин інтенсивних польотів, які ще дужче навантажують зістарені рами, колишні голландські літаки можуть стати небезпечними для пілотів. Виходів два: або поставити Києву свіжіші F-16, або закупити Gripens у шведської Saab.
Для майбутнього миру НАТО зацікавлений, щоб московія була «зруйнована» в Україні, - голосно заявляє Newsweek, цитуючи «нових» членів Альянсу. Але в подібних статтях не йдеться про найголовніше: оскільки ВПК великих держав Заходу фактично в летаргічному стані й не здатен збільшити виробництво, то єдиний шлях поповнення арсеналів України — ділитися власною зброєю… при чому — не надлишками, а стратегічними запасами збройних сил. І тут, власне, є проблема.
З одного боку, всім на Заході подобається гасло «краще підтримувати українців, ніж проливати кров власних солдатів". З іншого, проявляються задавнені фантомні болі старого світу, через які нам обмежували постачання зброї: боязнь поразки путіна та розвалу РФ. Пригадуєте, знамените шольцівське «РФ не повинна виграти, Україна не повинна програти». А як з програшем кремля? - запитання досі без відповіді.
Тут ще Китай роздмухує привид ІІІ світової, що дужче змушує деяких вашингтонських та європейських політиків зберегти власні арсенали «до кращих часів».
Ну і третій фактор: стратегічні резерви збройних сил захищені законами країн. Ці закони можна обходити, але для цього повинна бути потужна мотивація.
Західний світ щиро допомагає Україні, але допомагає не програти. Але нам важливо, аби ЗСУ допомогли виграти. І менше думали про "мирні угоди". Саме такі сигнали зараз варто виглядати із Заходу.
