Вірш геніального Artem Polezhaka нагадав важливу річ: з війни у суспільство повернуться ті, хто пішов захищати нас усіх від навали. І суспільству належатиме їм допомогти, відкинувши стереотипи.
Більше того, війна триватиме ще довго, і суспільство матиме подолати важливіший виклик, ніж той, який завдяки патріотам перейшли у 2014, і потім у 2022 році. Не "відкупитись" від війни тими, хто пішов воювати - а навчитися справжній єдності.
Єдності навколо захисту і захисників.
Ми всі пишаємось тим, як на початку вторгнення суспільство об'єдналося, і це стало одним із головних факторів зриву путінського "бліцкригу". Але в затяжній війні фактор єдності не менш, а то й більш важливий.
Тут точно не місце недолугим спробам перекласти на військових відповідальність за погану підготовку до повномасштабної війни. Військові виконують директиви цивільної влади і діють тими силами і засобами у рамках тих настанов, які мають.
Виділення коштів, виклик на навчання резервістів, побудова фортифікаційних споруд, підготовка техніки, зброї і забезпечення - усе це мало і має робитися цивільною владою.
Як і зараз на цивільну владу покладається надзвичайно важливе завдання - збереження єдності і недопущення розламів у суспільстві.
І як до вторгнення були цілком конкретні кроки, які треба було робити - так і зараз є речі, які влада зобов'язана зробити, щоб держава вистояла у тривалій війні:
1. Забезпечення повноти, ефективності і прозорості забезпечення Збройних Сил.
Збільшення видатків саме на Збройні Сили. Швидка реакція на проблеми і вирішення їх. Зворотня комунікація, а не замовчування проблем для цього.
Негайне ухвалення всієї підзаконки, що випливає із законів про забезпечення військових. Неухильне її впровадження. Зняття барʼєрів для фінансування частин з місцевих бюджетів (замість відбирання ПДФО).
2. Розгортання системи національно-патріотичного виховання і домобілізаційної підготовки. Відповідні концепції ухвалені у 2015 і 2019 роках - їх належить виконувати: навчаючи базовим навичкам медицини, володіння зброєю і фізичним вправам, і роз'яснюючи реальну ситуацію (а не продаючи "Перемогу в кредит").
3. Перегляд воєнної звітності і викорінення рудиментів совка. Офіцер має воювати, а не заповнювати журнали.
4. Дотримання прав військових. Солдат - не раб і має права. Для того - прозорість і швидкість забезпечення усім необхідним (див. також п. 1).
5. Інформаційна політика, спрямована не на замовчування проблем і хейт проти тих, хто їх піднімає - а швидке опрацювання, розбір випадків по суті і інформування суспільства.
6. Безумовна відмова від спроб перекласти на військових відповідальність - чи то за підготовку до війни, чи будь-які події під час війни. Військові виконують накази політичного керівництва. Воно не має права за ними ховатись.
7. Запуск механізму бюджетного кредитування (під 0%) вітчизняного і спільно з партнерами виробництва безпілотників, ракет, техніки, боєприпасів і загалом усього необхідного. Це дозволить ефективно витрачати наявні кошти і залучить до спів-фінансування проектів бізнес, як український, так і іноземний.
Паралельно із цим - використання всіх можливостей для переконання союзників у розширенні допомоги Україні і просуванні до НАТО і ЄС.
Перемога в довгій війні потребує системності і дорослості. Це ми точно винні нашим захисникам.
