У мене було різне ставлення в різні часи.
Десь у 2014-2015 роках мені ця ідея здавалася досить креативною. Потім я побачив ризики такого підходу: він мов би дає карт- бланш тим, хто не бажає вчитися української.
Втім, якщо є група людей, які бажають цим займатися, то Бог їм у поміч, великої зради я в цьому не бачу.
Справа в тому, що попри мої переконання і очікування певної частини суспільства, російська мова на наших теренах ходитиме ще принаймні років 50. І нічого з цим не поробиш: зобов’язання і штрафи за її ігнорування в крамнийцях і генделиках не набагато зменшать її розповсюдження в побутовому спілкуванні, в сім’ях, клубах за інтересами, навіть в установах у позаробочий час. Намагання ж вирішити це питання силою призведе, я боюся, до дуже невтішних наслідків. На жаль, за поребриком є кому політизувати ситуацію.
Та й власне кажучи питання не в мові як такій, сама по собі вона не зробить нас прихильниками російської імперії. Так само як вивчення англійської мови не робить нас колонізаторами, німецької — нацистами. А іспанської — конкістадорами.
Ті самі імперські наративи, які небезпечні для нашої незалежності, криються не в лексиці, не в граматиці й орфографії, а в семантиці, стилістиці, фразеології.
Свого часу німецький лінгвіст Виктор Клемперер, який на власній шкірі відчув, що таке гітлерівський режим, склав цілий словничок слів і виразів, які власне й зробили Німеччину нацистською. Це тема окремої розмови і я сподіваюся, що до неї повернуся. Але варто було після війни позбутися цих слів, як німецька мова перестала бути носієм нацистських наративів.
Те саме цілком можна вчинити і з російською мовою в Україні. Для чого, спитаєте? А хоча б для того, щоб вести успішну роз’яснювальну роботу з тими, чия рідна мова — російська.
Для цього російську мову, якою мають спілкуватися громадяни України, треба провести через кілька щільних фільтрів. Отже -
Перше: прибрати із вжитку слова і вирази, які формують вороже або зневажливе ставлення до народу України, його держави. Ну, наприклад такі як “бендеровец”, “малорос”, “самостийныки”, “раскольники” (щодо вірних ПЦУ), а також “пиндосы”, “вашингтонський обком” і таке інше що налаштовує нас проти наших стратегічних партнерів.
Друге: прибрати з ужитку слова, що семантично нав“язують російські великодержавні наративи. Серед них є і дуже відверті й прозорі - “русский мир”, “великая русская литература”, “деды воевали”. Інші менш виразні — але теж несуть наративи - “великая победа”, “вставай страна огромная”, “братские народы”, “ бессмертный полк», «Украинская православная церковь» (мається на увазі філія МП). А є й зовсім, наче б, нейтральні, які втім не такі безневинні. як здається -“Спутник”, або “Донбас”, взятий за приклад секретарем РНБОУ Даниловим.
Третє. Прибрати з ужитку все те, що сприяє розповсюдженню російського історичного міфу: Иван Сусанин, Александр Невский и его Ледовое побоище (не мав він ніколи титулу “Невский” та й “побоища” ніякого не було), “подвиг Матросова», «28 панфиловцев» и проч...
Четверте. Безумовно в “українській російській мові” не має бути жодних наративів більшовицької доби. Мало того, закон про декомунізацію треба б доповнити законом про деімперизацію. Щоб зникла смислова прив’язка до імперських наративів.
П“яте. Треба активно замінювати російські реалії ( і назви) українськими. Не “ізба” а “хата”, не казак, а козак. Подивіться уважно якою мовою написані “русскіє повєсті” Т. Шевченка. “Чумак, худоба, корчма, “нароздріб і гуртом”, тощо.
А ще є власні назви -такі як Січ, або Слобожанщина, Поділля, Полісся. Чи сучасні реалії останніх років : Майдан. Автомайдан, добробати. Вони автоматично роблять російську мову чужою для імперського світогляду.
Ви вже бачите як просто на очах українська російська мова віддаляється від московитської. Але це ще не все.
Шосте. Мабуть найскладніше. Повна заміна російської фразеології українською. Я пам’ятаю як ще у 2011 році пріснопам’ятний Микола Азаров, виступаючи з трибуни російською забувся і сказав “сушити голову” замість російського “ломать голову (над проблемой). Навіть на нього українізація вплинула. Чи не чуємо ми від російськомовних щось на кшталт - “одолжить у Сірка очи” или “Носиться как дурень с писанной торбой” та інше (кожен згадає багато прикладів). Фразеологічні українсько-російські словники сьогодні досить великі за обсягом, і ті хто збирається мовити на окуповані (та й підконтрольні території) російською мовою, могли б долучати слухачів через аналоги до українських прислів’їв і крилатих виразів, використовуючи їх у публіцистичній та й розмовній мові.
Сьоме. Використання в українській російській мові крилатих слів, цитат і ремінісценцій з творів українських класиків, замінюючи ними російські, вживані в культурному чередовищі цитати: “а был ли малчьик”, “ народ безмолвствует”, і навіть українських але з імперським наративом “Помогли тебе твои ляхи?” Тільки з Енеїди спеціально для російськомовних можна нарізати за бажанням безліч цитат. А скільки з Коцюбинського й Панаса мирного. А для початку, щоб зрозуміли - з пригод Голохвастова. Саме фразеологія, тропи роблять мову яскравою, емоційною художньою. ІФ це вже буде хоч і російська мова але з українською літературною і етнографічною традицією.
Восьме. Далі справа просунеться до встановлення українських норм синтаксису (зокрема відмова від пасивної форми дієприкметникового звороту), використання кличної форми. І тд. І т. п.
Перехід на українську лексику і вимову після всього цього відбудеться майже непомітно.
Ніхто не зможе стати цьому на заваді. Москва з її нормами нам не указ. А лінгвістам в Україні до рос. мови діла нема. Тож можна творити що завгодно.
Інша справа, що державу сюди не варто вплутувати, у неї вистачає справ.
