Моя народжена в Ізраїлі старша донька досі непогано розуміє іспанську. Вона ніколи її не вивчала й не жила в іспаномовних країнах. Єдине джерело знання - аргентинський дитячий серіал, котрий вона дивилася в першому класі. Дивилася, як це заведено в Ізраїлі, мовою оригіналу з титрами на івриті. До речі, молодша, “покоління» якої цей серіал уже не дивилося, іспанської не розуміє.
Це просто ілюстрація для тих геніїв, котрі, не маючи зеленого поняття в темі, вправляються в дотепності щодо неефективності вивчення мови через співставлення оригінального англійського звуку та титрованого тексту.
Я не буду аналізувати решту ваших аргументів проти титрування, тим паче, що частина з них просто розраховані на неповносправних . Наприклад, що українська озвучка це українізація, а український текст - русифікація. Або запевнення, що слухати український текст наші люди готові, а щойно треба буде читати - масово побіжать гуглити російську озвучку. Або - що випускники Карпенка-Карого ліпше озвучують Пачіно чи Де Ніро, ніж самі Ал та Роберт.
Додам лише одне. Населення всіх відомих мені країн, де є титрування (Нідерланди, Швеція, Данія, Фінляндія, Ізраїль) масово й на гарному рівні володіє англійською. В жодній із відомих мені країн, де заведено озвучувати (Німеччина, Франція, Італія, Іспанія) нічого подібного не спостерігається. Кореляція очевидна.
Не заперечуючи вашого права не погоджуватися з очевидним, прошу лише формулювати свою позицію чесно. Тобто, я, такий-то, не бажаю виходити з зони комфорту (до речі, переважна більшість перевчиться за лічені місяці, а молодь навіть швидше К.В.), і мені абсолютно байдуже при цьому, що масове знання англійської дуже важливе для інтеграції нашої країни в цивілізований світ і може мати радикальний вплив на майбутнє нашої молоді.
І досить уже власну лінь та егоцентричність прикривати псевдопатріотичною демагогією
