Жінка багато працює, через випробування і шалену бідність – напружена. Втомлена. Озлоблена. Звідси - запровадження жорстких правил. На стіл становиться велика миска з кашею. Діти посміли почати їсти, не чекаючи, поки сяде за стіл мати. Вона плює в ту кашу, щоб провчити свою родину.
Хоча ні. Я не знаю, чи це втома. Чи це напруга. Але така "повага" до старших – це в тому домі «правильно». Я була в ньому. Там мазана білим піч. На ній, пам'ятаю, старий посуд. Праска - тогочасна, яка грілася на печі. Віконця малі, напевно, завжди було обмаль світла всередині.
В цій родині виросла одна з моїх покійних бабусь. А потім зіграла роль «правильної» жінки, і так прожила все життя. «Правильно» працювала по дому. «Правильно» мовчала, коли говорив чоловік. «Правильно» опікувалася дітьми. «Правильно» ходила до церкви. В цьому «правильно» я жодного разу не побачила її саму, як особистість – вона вчила грати цю ж роль навіть мене. У неї не вийшло.
Якось в парку на лавочку до мене підсіла незнайома жінка. Її дитина гралась на майданчику поруч. Вона ніяково повернулася до мене, заводячи "невимушену", як їй здавалося, розмову:
- Ви чули, влада оголосила про те, й те? (Не пам'ятаю вже про що конкретно). Треба прийти, вони сказали. Послухати, вони сказали.
Я не переривала її. Вона перелічувала почуте від сусідів, в черзі на маршрутку, від продавців на ринку, і час від часу додавала: "вони сказали зробити", "вони сказали піти", "сказано було принести" тощо. "Це буде правильно".
- А ви САМІ що думаєте? - Поцікавилась я.
Вона перелякано заклякла. Власних думок у жінки не виявилось. Я побачила свою бабусю, з її "так написано", "так правильно", "так в церкві сказали", "так завжди робили". Схоже, так могла виглядати й я, якби бабусі вдалось мене перевиховати.
Клятий совок. Кляті війни. Кляті експерименти. Кляті сценарії. В мільйонів - жодного "Я". Жодного "я думаю". "Я вважаю". "Я вирішив". Тих, хто занадто чітко казав про своє "Я", виштовхували з життя і з України.
Доречі, люди з сильним "Я" першими пішли на війну. Першими загинули. Першими дали нам час оговтатись. "Я" має велику ціну, але його відсутність - ще більшу.
