Отже, сьогодні друге Різдво, яке я святкую перебуваючи на службі у ЗСУ. Минулорічне було біля Вугледару. Де буде наступне, я гадки не маю. Але чомусь певен, воно також буде у ЗСУ.
Давайте будемо реалістами. Ця війна - надовго. Проте... Життя стало таке непредбачуване, що не угадаєш того що станеться за місяць - який там "через рік"? Я взагалі давно не планую надовго. Служу як служиться - а там якось буде.
Як я святкую Різдво? На заняттях. Навчаю.
Що я бачу навколо себе? Та приблизно те саме, що й раніше. Взагалі, сум накатує коли лишаєшся сам. Коли на службі і в роботі, ніякої нудьги немає й близько. Робота. Люди. Результати. Польоти. Ви любите дивитися на літак у небі? А коли ви самі ним керуєте? А коли керують ті кого ви навчили? Це відчуття - не передати.
Єдине що гнітить - маю дуже мало часу аби писати. Такий от цікавий поворот життя. Той хто у тилу може вдосконалюватися в письмеництві. Видавати книжки, брати участь у виставках.
Я тим часом можу вдосконалюватися лише як зовнішній пілот БПЛА і як інструктор по БПЛА. Із цим доводиться жити. Це важко морально - те що свої мрії, свої плани треба відсувати на невизначений термін. Але що робити? Для моєї Батьківщини треба от так.
Багато чого треба не так як хочеться.
"Відпустіть мене на фронт, дістало! - Фронт, голубе, потребує десятків пілотів щомісяця. Він не потребує одного разово. Ходи навчай".
Така моя реальність нині.
З іншого боку - я серед дивовижних людей. Я навчаю хлопців з фронту - вони захищають нашу країну. У них не все виходить - але вони стараються. Мене оточують інструктори, які навчають. Так само, як я. Волонтери допомагають нам по цілій низці питань. Виробники техніки дають фронту безпілотники і допомагають нам там де не допомагає наш тил. Всі ми працюємо на перемогу. І це відчуття дивовижне.
Я вірю, перемогу ми вигриземо. А все інше... Після війни якось складеться. Після війни взагалі все буде інакше - я вже це бачу. У нас, тих хто воював, надто багато питань. Не тільки до влади - до суспільства також. Буде багато-багато роботи.
А нині - Різдво. Нагадка всім нам - життя триває.
Україна буде сильна і багата. Бо ми так хочемо. Ми захотіли - і Різдво святкуємо зі усім цивілізованим світом. Не з імперією, що біситься від безсилля.
Христос народився!
