Бачу реакцію на ці літаки в соцмережах, типу "нарешті!", "ну тепер вони почнуть працювати!", "скоріше б!".
А в мене чомусь інша реакція. А саме- тільки б не поспішали.
Перевчити підотів на F-16 - не так складно. Перевчіти пілотів з обслугою, різними техніками, пілотами літака ДРЛВ та взаємодією- це вже складніше.
Інтегрувати це в Україні, яка під постійними обстрілами ракет- це дуже складно.
А при цьому всьому відразу вступати в бій і надіятись на результат- це неймовірно складно. З великою долею ризику. А в нас деякі люди в командуванні не завжди розуміють рамки реальних та досягаємих завдань.
А саме від того наскільки правильно та безпеми інтегруємо авіацію в сучсне поле бою- і буде вирішувати результат в майбутньому.
Тому я б не вимагав завтра результату. Поспішати треба повільно.
І побажаємо нашим пілотам успіху, успіху в правильний час, при правильному плануванні.
