Коли письменника Василя Стефаника запитали, чому він, щоразу приїжджаючи до Львова, насамперед йде на Святоюрську гору обійняти і отримати благословення Митрополита Андрея, вуйко Василь відповідав:
- Любо мені дивитися на посріблену сивиною голову, котра думає про нас усіх...
Економічна модель Шептицького була унікальною для свого часу - такий своєрідний капіталізм з людським обличчям, або соціальне християнство з визнанням приватної власності.
... Коли 35-річний Роман Марія Александр граф Шептицький з родини гербу Сас, більше відомий під своїи чернечим ім'ям Андрей, 1900 року став на чолі греко-католицької церкви, йому довелося складати дві присяги - на вірність Папі Римському Леву XIII і цісареві Австро-Угорської імперії Францові Йосифові.
Проте, мало хто знає, що була і ще одна Присяга - неофіційна для мирського світу, зате найважливіша для Андрея Шептицького: Присяга перед Всевишнім українському народу, яку він виголосив ще до інтронізації у посланні до вірян-українців:
"Благословенну Україну, мою батьківську землю присягаю любити і не пускати її з рук, і на ній доробитися добробуту на взір інших народів. У цьому наміренні, мій Господи, допомагай мені щохвилі і повсякчас".
Усі, хто залишили свої Спогади про Митрополита Шептицького, одностайні в одному: Андрей Шептицький не раз стверджував, що не лише особистий дохід має бути найважливішою Метою, а й загальний добробут громади.
... І Митрополит з підлеглими сформували неформальний Кабмін у межах УГКЦ, який вирішував нагальні господарські потреби галичан. А клірики УГКЦ, окрім теології, вивчали бухгалтерську справу і фінанси, аграрну, нафтову, деревообробну справи, ремесла, пекарництво, кулінарію та виготовлення найякісніших на всю тодішню імперію масла та шоколаду...
Міністром фінансів в уряді Шептицького було призначено Світлої Пам'яті отця Тита Войнаровського, якому Митрополит доручав управління як справами церкви, так і власними фінансами, більшість з яких афішовано інвестувалися у загальногромадські потреби - створення шкіл, лікарень, бібліотек, санаторіїв, музеїв. У кожній сфері, де був інтерес УГКЦ чи особисто Шептицького, архіпастир мав довірених осіб, у числі яких було чимало священнослужителів та адвокатів, від яких Митрополит регулярно вимагав постійних звітів...
Трьома обов'язковими вимогами Шептицького, які він висував своїм розпорядникам або партнерам по бізнесу щодо найманих працівників, - були:
- матеріальне стимулювання;
- нормальні умови праці;
- духовна опіка.
Забезпечити їх на своїй рідній землі, але в чужих державах - спочатку в Австро-Угорщині, а опісля в Польщі - було непросто. А в період совецької окупації та другої світової війни майже неможливо.
Проте історія не відвела іншого часу нашому Митрополиту Шептицькому.
І жодного разу - ні в часи жахливих особистих випробувань, ані в моменти власних фізичних зламів, чи персональних духовних іспитів, ні в найтемніші часи страждань власних та ввірених йому людей - близьких, а чи людей інших національностей - не опускався Мирополит Шептицький ні до принизливих маніпуляцій, ні до панічних звинувачень інакодумства, а чи волевиявлення серед власної пастви, оберігаючи не лише свою безсмертну душу, а й душі усіх навкола, іноді навіть душі ворогів та зрадників.
