Розмова 1:
- Досі кажете Кіровоград? А хоч раз використовували назву Кропивницький? - питаю в бабусі, що живе по сусідству.
- Новоє названіє мнє нє нравіцца. Я протів. Што лічна мнє із таво, шо ано помєнялось?
- А ви пробували думати не про те, що буде особисто вам, а що краще для країни? І чи взагалі знаєте, хто такий Кіров?
- Как ета кто? Ета же наші ЗАЩІТНІКІ кагдато билі....
- Коли ж він устиг стати защітніком: коли ініціював Голодомор 1932-33 чи коли організовував масові репресії?
- Ой, а чєрєз год мнє скажут, что ваш Крапівніцкій арганізовивал масавиє рєпрєсії і что - всєму вєріть? А я работать на пєнсії далжна, патаму што пєнсія малєнькая. Вот што ізмєнілась? Уже і за маладова прагаласавалі, а нічого нє мєняєцца, а тєпєрь сматрю, што прєжній єщьо і нормальний бил..
Розмова 2:
- Дєточка, це ти до пам'ятника добровольцям береш? Сьогодні ж день добровольця? - питає мене бабуся, яка торгує на базарі квітами.
- Так, - відповідаю і дивуюся, що вона взагалі про цей день знає.
- Ой, спасибі їм. Врятували країну. Усім їм дякую, і матерям їхнім, що синів таких виростили. Дали по зубах Путіну. Він же думав, шо бистро нас захопить. Уже празнував, навєрно. Янукович же всю армію розвалив. А ці хлопці, можна сказати, з сапою проти танків ішли. І зупинили! Наші ЗАХИСНИКИ!
Я брала квіти, які вона перемотала стрічкою, а руки тремтіли, очі набралися слізьми і я зарюмсана ледь знайшла вихід із ринку. У неї теж, мабуть, маленька пенсія, тому вона так само змушена працювати. Але ця людина просто вдячна, що взагалі може спокійно працювати, а не сидить у підвалі під градами, переховуючись від «защітніків руского міра».
І тепер думаю: обидві ці жінки - в рівних умовах... Але які це два різні світи. Яка між ними світоглядна прірва. І визнаймо, що саме з таких світів і складається Україна. Один світ просто вміє бути вдячним, інший – а шо мнє із етава будєт, мнє же далжно шота бить, ви мнє всє далжни.
Кожен з нас обрав один із них. Навіть якщо до 2014 року ми були розхитані й розосереджені у своєму світогляді, то після війни кожен визначився. Немає більше – я нє знал, нас етаму нє учілі, кто там такой тот Кіров і Крапівніцкій, может оні одінаковиє. Бо тепер є тільки одне - АБО ти маєш бажання знати свою країну і її героїв, а тому береш до рук книжку чи шукаєш матеріали в мережі, АБО тобі похрін і «Свати» твій рівень!
Народ, який знає свою історію і своїх героїв, завжди буде жити у вільній, незалежній країні! І ніхто, повторюю НІХТО, ніколи не зможе розказувати такому народу, якою мовою йому вчити у школах своїх дітей, і на честь яких героїв називати міста й стадіони!
Дякую нашим захисникам і захисницям за саму можливість жити. Просто жити! У своєму місті, у своїй, у НАШІЙ - країні!
……………..
Друзі, нагадую, що ви можете озброїти воїна книгою, взявши участь у спільній акції Сил спеціальних операцій та книгарні «Є»! Український воїн зможе отримати в подарунок книгу, яку придбаєте для нього саме ви! Перелік книг справді крутий: від мемуарів Маннергейма до легендарного «Мистецтва війни» Сунь-цзи.
Пам’ятаймо, що книга – це зброя, яка здатна чинити опір інформаційній агресії! Озброймо воїнів! Замовити книгу можна за цим посиланням https://book-ye.com.ua/.../knyhy-spetsialnoho-pryznachennya/
