Колишній віце-президент США, Джо Байден, є великим другом України, і багато зробив для України у найдраматичніші роки нашої новітньої історії. Водночас пам'ятаймо, що він є демократом, а у владі зараз республіканці. А партійна конкуренція та боротьба у США така ж, як і всюди у світі. Крім того, Байден позиціонує себе кандидатом від демократів на наступних виборах у 2020 році. І коли Байден каже, що в Еурта Волкера недостатньо повноважень, аби вирішити питання миротворців, то це напівправда, бо Байден тут рекламує себе та колишню адміністрацію. Байден ніби каже, що ось коли він був куратором України, то міг безпосередньо дзвонити Обамі, а ось Волкер не може подзвонити Трампові. Але Волкеру це й не потрібно:
а) зі Сурковим працювала Вікторія Нуланд, а у Волкера набагато більше повноважень, аніж було в Нуланд. Волкер має сьатус спецпосла США стосовно України. Згадаймо Річарда Голбрука у цьому статусі стомовно екс-Югославії — він там керував і все розрулив;
б) Волкеру немає сенсу дзвонити Трампові, адже Трамп не формує і не лобіює порядок денний щодо України та Московії. Його парафія — це рейґаноміка, робота з адвокатами щодо #RussiaGate та ґольф. Порядок денний щодо України формує та лобіює група конґресменів: МакКейн, Ґрнм, Кардін, Рубіо та Коркер. Тож Волкер у будь який момент може розмовляти з МакКейном та зі своїм теперішнім безпосереднім шефом, держсекретарем Тіллерсоном;
в) саме згадана група конґресменів дотиснула рішення Трампа про надання зброї Україні та затвердження санкцій проти Московії у формі закону, який підписав Трамп. А віце-президент Байден так і не зміг витиснути з Обами рішення щодо зброї.
Історія про Шокіна. Це давно відома всім знавцям американсько-української кухні історія. Я писав про це кілька років тому у статті "Мурахи поміж скелями". США знаходили й знаходитимуть ключі до політиків та чиновників України, і Колесо Історії котитиметься у потрібному напрямі. Евроатлантичний вектор України буде витримано.
Саме це ми спостерігаємо й сьогодні. Є велике лоббі серед українських політиків (особливо депутатів), яким вже не потрібні зміни. Вони хочуть зберегти статус-кво: вони хочуть відмовитись від МВФ, їм не потрібен Антикорупційний суд, їм не потрібен вільний ринок землі, тощо.
Але вчорашня зустріч президента України та голови МВФ підтвердила, що дороги назад немає. Не буде антикорупційного суду — не буде траншу МВФ. Не буде траншу МВФ — не буде траншу ЕС, тощо. Захід має і потужні важелі і дієві інструменти аби допомогти Україні викарабкатись зі совкового минулого.
Тож жодних сенсацій у тому, що каже Байден, немає.
